wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Росія в блуді”


Г. Кобильницький

Росія в блуді
Ніяк не затишаться росіяни. Немає від них спокою сусідам! А їм, чи їм від цього краще? Сумніваюся. Це я так пишу про результати грудневих парламентських виборів у Росії. Вони звершилися повною перемогою прокремлівських сил: націоналістів, шовіністів, чекістів, авантюристів, круглих чиновників та, для марної потіхи, комуністів - нібито опозиції з ностальгічними гаслами про відродження СССР. Треба зазначити, що вони зібрали рекордно мало голосів, через що назвали ці вибори сфальшованими.
Поза парламентським возом опинилися два основні тзв. ліберальні угруповання – “Яблуко” та “Союз правих сил”, які уособлювали дотепер європейський шлях розвитку Росії. Можна вже ставити на них хрест, як на силі політичній, принаймні на цьому поколінні тих політиків. На додачу, вони, як чи не єдині із сил, що рвалися до нового парламенту, мали достатньо солідне представництво у вигляді місцевої жидівської меншини. “Чогось такого можна було сподіватися, але, звичайно, не до такої міри. Повна поразка країни, а не правих сил. Повна відмова від свободи та повна зрада країною не нею здобутих демократичних завоювань, цілковита фашизація суспільства. Це справді поразка, можливо, непоправна», це такого про вибори наговорила популярна росіянка Валерія Новодворська.

Все це, як на мене, означає, що Росія визначила свою долю як мінімум на найближче десятиліття, бо, приблизно стільки часу, як видно з виборів, при владі утримається пітерський чекіст Путін. Простацький він, цей Путін... “Сюди треба дивитись, а кому не подобається, туди...” (вказує головою на двері), оце він так звертається до людей, які сидять разом з ним за одним столом, але неуважно слухають “царя”... І такі кадри показує телебачення!

Це означає, це я вже цитую зокрема Віталія Портнікова, що нова Дума (парламент) буде лише канцелярією для затверджування рішень Кремля. Це, власне, для будь-якої влади спокусливо-небезпечно опинитися в ситуації, коли її перестає контролювати будь-хто. Треба також додати, що путінівцям не довелося навіть всерйоз підтасовувати результати голосування, оскільки більшість росіян просто люблять свого президента. А за що? Ну, звісно, все-таки за Чечню, бо він там лютий і продовжує безсовісно добивати цей маленький нарід, а також за те, що він відбирає маєтки олігархам-мільйонерам (чимало із них, знов таки – місцеві жиди), а жінки ще люблять Путіна за вигляд, чого я, як мужчина, зовсім не розумію. І от всі ці чинники справили, що тепер в кремлівському троні росіяни мають знову царя-самодержавця.

З одного боку може здатися жахливим те, що росіяни проголосували за самодержавну модель розвитку країни, відкинувши європейську. Це веде мене до простої констатації: наступного року на президентських виборах у нас має перемагати Ющенко і ми якнайскоріше вступаємо у НАТО! То для нас єдиний шлях. Інакше, ми тут не втримаємося довго. З іншого, хочеться заспокоїти і звернути увагу, що, коли реально дивитися, ці вибори не так вже й багато змінили в Росії, оскільки путінівський Кремль і дотепер користувався підтримкою парламенту, навіть згадані “європейці” з “Яблука” та “Правих сил” не пробували бути для нього опозицією. Це означає, що й надалі, тобто так як протягом останнього часу, у наших північних сусідів все вирішуватиме команда Путіна. Різниця тільки у тому, що тепер свої дії Кремль може одухотворювати результатами народної довіри.

Путіна під новорічну ялинку 1999 року “подарував” росіянам Єльцин. Була таємна домовленість, що країною керує Путін і тзв. сім”я, тобто люди з оточення Єльцина. Але цей період вже закінчується. Команда Путіна набрала м”язів і тепер хочеться їй нового розподілу національного майна, оскільки найкращі куски попали людям з єльцинського табору. Це й є, напевно, головна причина, чому від певного часу в Росії переслідують олігархів, адже чекісти теж люблять гроші. Єльцин, подейкують, дуже всім тим засмучений. В листопаді він побував у Кучми, в його резиденції Гута на західній Україні. Журналістка Коробова пише, що з тої гризоти вони там сильно сіли на алкоголь, але Кучма не витримав перегонів двох зажурених (браво Єльцин!) і прямо звітам його повезли літаком до лікарні. Ну, і справді, Кучмі є також чим пожуритися, адже до виборів... скільки там ще часу? а питання залишаються ті самі: як зберегти владу, щоб уникнути відповідальности?

Польський (також американський) політолог Збіґнєв Бжезінський у своїй книзі “Велика шахівниця” так пише про розвал СССР в 1991 році. Для Росії “найболючішою була втрата України. Поява незалежної української держави не тільки змусила всіх росіян іще раз обдумати природу своєї власної політичної та етнічної тотожності, але й стала істотною геополітичною невдачею для російської держави. Зречення більш ніж трьох сотень років російської імперської історії тут означало втрату потенційно багатої індустріальної та сільськогосподарської економіки і 52 мільйони людей, етнічно і релігійно достатньо близьких до Росії, щоб зробити з Росії справді велику і могутню імперську державу.” І ще. “Втрата України була не тільки геополітично вирішальною, але й геополітично каталітичною. Саме українські акції – референдум у грудні 1991 року, що утверджував проголошення незалежності України, натиск на вирішальних переговорах у Біловежі (подякувати Кравчукові!), що Совєтський Союз необхідно замінити вільнішою спільнотою незалежних держав, і особливо раптове, схоже на переворот узяття під українське командування частин совєтської армії, розташованих на українській землі, - перешкодили СНД стати просто новою назвою вже конфедеративного СССР. Політичне самовизначення України приголомшило Москву і подало приклад за яким пішли, хоча спочатку невпевнено, інші совєтські республіки”. Цитую Бжезінського з одного боку для того, щоб скептиків переконати, що у 1991 в питанні остаточного краху СССР Україна доби Кравчука зіграла справді вирішальну роль, а з другого, щоб сказати, що росіяни не змиряться легко з цією втратою і результати останніх виборів у Росії цьому підтвердження. Не випадковим є, що в опитуваннях більшість росіян готові пожертвувати добрими стосунками з Києвом, аби тільки забрати, нп. Тузлу, не випадковим є, що в кампанії перед грудневими парламентськими виборами чимало політиків використовували антиукраїнські гасла. Використовували, бо знали, що виборцям це сподобається.

Саме тому мене так налякали результати тих виборів, хоча, зазначу, навряд чи після них що-небудь радикально зміниться. Росія, так як й дотепер, буде намагатися розширювати присутність в нашій економіці, використовувати слабого Кучму для досягнення певних політично-економічних цілей на кшталт єепнутих угод, чи зміни напрямку течії в нафтогоні Одеса-Броди.

Кремль прекрасно усвідомлює чому Ющенко не повинен перемогти. А те, що вони, поки ми не станемо сильними, постійно будуть у нас щось видирати підтверджує зокрема вимога від 8 грудня до українського уряду Союзу православних братств та Русскаво двіженія Украіни. Вони хочуть відібрати греко-католикам у Києві церкву Миколи Чудотворця на Аскольдовій Могилі (передана нашій громаді у 1995 році), мовляв, вона осквернена унією, а ще там на стіні висить рельєф на згадку про перебування Івана Павла ІІ. Наші православні російські брати домагаються, звісна річ, передати храм Російській (офіційно – Українській) православній Церкві та повернути їй давній вигляд.

Люди, які бувають в Москві стверджують, що при поверховому навіть порівнянні ми тут – демократія. В нас парламент трохи самостійний, і міліціонер не така нахаба, як там, і люди, вроді, трохи культурніше себе поводять, але саме головне, в нас є правоцентристська опозиція! Ще слабенька, ще юнаком бігає, проте є і росте! Он де українці роблять свій європейський вибір.

Цей приклад нашої чуть більше розвиненої демократії якось не надихає однак братів-москалів. Якщо вірити Бжезінському, то вже тільки сам факт існування незалежної України мав би зміцнювати прихильників європейської моделі розвитку Росії. “Україна, новий і важливий простір на євразійській шахівниці, є геополітичною віссю, тому, що саме її існування як незалежної країни допомагає трансформувати Росію. Без України Росія перестає бути євразійською імперією.”, так писав Бжезінський у 1997 році. Припускаю, що Росія зробить усе можливе, щоб повернути собі Україну. Шляхи можуть бути різні: комуністи пропонують відродити “маґучій” СССР, а от такий собі Чубайс, багатий москаль, який керує російською енергетикою, вигадав недавно термін “ліберальна імперія”, мовляв дайош назад імперію, але вже не таку, як колись, а ліберальну. Її зводиться зокрема шляхом скуповування українських підприємств, всіляким послаблюванням виконавчої влади з метою легко впливати на неї тощо.

Я не знаю: азіяти росіяни чи євроазіяти, чи європейці? Але я б волів, щоб вони були європейцями. Бжезінський переконує, що росіянам важко без нас, психологічно та політично. З іншого боку він пише, що Україна сама по собі не виживе, як самостійна держава, тому їй треба в стурктури: НАТО та ЄС. І в цьому, може, увесь привід для оптимізму після російських виборів. Якби нам вдалося реально піти тим шляхом то, гадаю, це могло б бути найкраще, що ми, як українці, могли б зробити для росіян. Така чергова “зрада” хохлів могла б бути як зараза, яка уразить розуми та серця мільйонів росіян, мовляв, вони там, то і нам наздоганяти (адже вони нас люблять надмірною любов”ю). Їм довелося б усвідомити, що бути з нами, то бути з Європою. Таким чином при нашій скромній допомозі вони змогли б нарешті вибрати з трьох можливих - азія, євроазія, європа – єдиний шлях розвитку своєї держави.

Тільки, що зробити з тими амбіціями, розбурханими до неможливих обріїв в золоті часи, коли росіяни були не лише в Криму чи Києві, але також в Будапешті та Берліні, Празі та Варшаві, а апетити мали ще більші? Бжезінський зауважує, що шлях на захід нам не дасться легко. “Росії буде незрівнянно важче змиритися зі вступом до НАТО України, бо змирення з цим означатиме визнання, що доля України вже не є органічно зв”язана з долею Росії. Проте, якщо Україна має вижити як незалежна держава, вона змушена буде стати частиною Середньої Європи, а не Євразії”.

А от такий собі відомий російський науковець Ніколай Трубєцкой (помер у 1938) про Росію писав зокрема таке: “Нашим завданням є створення цілком нової культури, нашої власної культури, яка не нагадувати європейську цивілізацію... де Росія перестане бути викривленим віддзеркаленням європейської цивілізації... де вона знову стане собою: Росія-Євразія, свідомий нащадок і носій великої спадщини Чинґіс-хана”. Багатьох великих росіян вірило та вірять у таку євразійську візію. То, може росіяни, вже таки не є нашими київськими братами, які виросли в силу і набили нам пику, до того, як виявляється (за Трубєцкім) перемішали свою первісну київську кров з “чинґіз-ханами”. Може вони справді стали євроазіятами, чи просто, як твердив Хвильовий, азіятами?

На парламентських виборах росіяни дійсно проголосували за євроазію, питання тільки, що вибере цар Путін зі своїми чекістами? Кажуть, це має значення, що він родом з «європейського» Пітера (Петерсбурга) та ще на додачу шпигунським ділом займався на території європейських країн, хоча, зауважимо, манери залишилися у нього простацькі. То, може, все-таки, вийде з нього новітній цар Петро І Вєлікій?

Київ, 14 грудня 2003, Г. Кобильницький



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети “Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2003-12-14

1085

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000796
2602953

3812502
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.