wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Малороси”


Г. Кобильницький

В царській Росії малоросами офіційно називали мешканців Малоросії, тобто українців. Історичні матеріяли засвідчують, що вони не були проти, тобто їх це не ображало, як мене сьогодні. З часом цей термін піддавався еволюції. Сьогодні кожен з нас його розуміє, я гадаю, з власними відтінками, але, вцілому, ясно: малорос, це українець, який своїм політично-культурним центром вважає Москву. Термін “малорос” можна прочитати як “малий росіянин”, “малорос”, це також національний бехребетник, недорозвинений українець, також закомплексований українець з московським ухилом і, нарешті, якщо загально – це небажаний байстрюк Переяславської Ради 1654 року.

Для великоросів малорос став ідеальним типом мешканцям наддніпрянського краю. Цей тип українця не є чимось рідкісним також сьогодні, хоч його золоті часи, я думаю, позаду.

Колись я при веселому настрої називав його люб”язно “красунчиком”... Сергій Тигіпко, людина, яка під кінець 2002 року вкрай принизливим способом домоглася відставки професйонала Володимира Стельмаха. Це був просто тероризм, у результаті чого дідуся Стельмаха таки морально пришпилили й примусили написати заяву про відставку. З того часу Тигіпко – голова Національного банку України. Кажуть, він у тзв. Дніпропетровському клані, яким керує нині зять Кучми Пінчук. Тигіпко також голова партії Трудова Україна. Йому пророкували на майбутнє президентське крісло, тому треба було здобути відповідну стартову посаду. Наразі його підтримка в народі не перевищує кількох процентів, то, навряд, чи ми його скоро побачимо у булавному ореолі. Правда, він ще достатньо молодий і може спокійно чекати свого шансу.

З січня 2004 Тигіпко для мене передусім малорос. Раніше я тільки цього здогадувався, тепер знаю це напевно. Він малорос!!! Сам таким себе представив! 21 січня Національний банк випустив ювілейну 10-гривневу монету пн. Переяславська Рада. А ось пояснення з інтернет сторінки Банку чому це було зроблено. Монета “присвячена важливій події періоду національно-визвольної війни українського народу – Переяславській раді 8 (18) січня 1654 р., коли збори старшини, козацтва, міщан та cелян (і доярок – хочеться додати) проголосували за входження України до складу Росії на правах політичної автономії, що на той час мало прогресивне значення для економічного, політичного та культурного розвитку українського народу”. Як на мене тільки справжній малорос може бачити у наслідках Переяславської ради що-небудь прогресивне. Москалі зрадили переяславські угоди вже два роки по тому, коли у 1656 на переговорах з поляками добивалися перемир”я. Потім у 1667 разом з поляками поділили Україну по Дніпру, а з перспективи століть “братній союз” закінчився для нас тільки 1991 р., коли ми, як нація, були уже на межі життя й смерти. Правда, не бракує журналістів, які кепкують, що у нас все ще той самий Рік Росії в Україні, що почався 350 років тому.

Тигіпко, колишній комсомолець. Не таємниця, які книжки читав. Ось цитата з “Історії Української РСР” від 1953 р. “Воз”єднання України з Росією, що об”єднало два великі слов”янські народи (...) мало величезнее прогресивне значення для подальшого політичного, економічного і культурного розвитку українського і російського народів”. Таке враження, що спеціялісти Національного банку саме з такого підручника, майже слово в слово, переписали пояснювальну записку.

Історик Михайло Брайчевський. “Українська мова була заборонена ще на початку XVIII ст. Спеціяльним указом Петра І, виданим у 1720 р. (минуло 66 років від Переяслава!). Цей указ завдав жорстокого удару по справі книгодрукування на Україні (він забороняв видавати на Україні будь-які книжки, крім богослужебних). Україна, що довгий час була головним постачальником книг в інші країни, в тому числі і в Росію, тепер змушена була сама ввозити з Росії книги, друковані чужою для неї мовою. Це, в свою чергу, боляче відбилося на стані української літератури (...). І пізніше царський уряд неодноразово підтверджував своїми циркулярами заборону української мови і українського книгодрукування (указ Валуєва 1863 р., Емський указ 1876 р. і т.п.).”

23 січня приймаючи в Києві донощика Путіна Кучма стриманіше, ніж Національний банк Тигіпка, говорив про Переяслав і все ж, заявив, що іншого виходу не було, інакше на Україну “чекав крах”. Чи можна уявити гірший крах ніж те, що за останні століття ми, як нація, досягли в союзі з москалями? Я тільки знаю, що ми сьогодні ще дихаємо, проте не виключаю стану коми.

Хмельницький був напевно подібної думки, як Кучма. Він зрозумів, що до 1654 року Україна обезкровилася тотально й не потягне далі війни з сильнішою Польщею, а та – не відпустить. Вирішив залучити до війни Москву, адже татари зраджували його як не дешева, але все ж – як повія. Чи міг він знати, що Переяслав закінчиться тим, чим закінчився? Мабуть не міг. Безумовно, в політичному плані він був загнаний в глухий кут, а життя, яке надто рано обірвалося, не дозволило йому завершити шведський проєкт, який міг відвернути від нас, як нації, це московське горе. Переяславська рада була тактичним військовим союзом, який закінчився для нас трагічно, зокрема завдяки тому, що свої допомогали розпинати, що появилися малороси. Звісно, також завдяки тому, що росіяни не дотримуються підписаних угод, якщо тільки життя дозволяє. Тоді життя дозволило й роль малоросів у тому - не остання.

Хто був першим малоросом? Питання до істориків. Як на мене малоросійство у 1665 р. зародив Брюховецький. “...Цей нікчема, цей природжений лакей і холуй”, писав про нього колись Брайчевський. Він був першим козацьким гетьманом, який згаданого року поїхав до Москви поклонитися царю. Там він одружився з княжною Долгорукою, отримав боярський чин і попросив царя ввести в Україні всі ті московські порядки, котрі там панували.

А сьогодні! Чи сьогодні ми не бачимо схожої картини? Ось вже три останні роки Кучма їздить з поклонами до Москви тільки для того, щоб запевнити собі її підтримку у внутрішньополітичній боротьбі, а також, щоб мати можливість емігрувати туди на пристойних умовах, якщо на Дніпрі згорять всі мости. Адже Захід його не зрозуміє! Поки він ще бореться. Він має навіть надію втретє стати президентом, проте поки що він не упевнений, чим все це закінчиться. Тому, про всяк випадок, мусить кланятися цареві-чекісту Путіну, а цар, звісно, за традицією, вимагає солідної відплати. Таким чином у нас завдяки Кучмі відновилася доба малоросійства на рівні голови держави (гетьмана), яку на мить, як здається, зупинив початок 1990-их з гетьманом Кравчуком на чолі.

Як на мене росіяни мають повне право говорити, що ми самі просимося, щоб робили з нас шкуру для биття. Брюховецький попросився вперше. Проте, що ми бачимо далі? 1674 рік. В Києво-Печерській Лаврі сучасники Хмельницького надрукували Синопсис, де вперше якийсь православний архимандрит (мабуть Гізель) запропонував ідею про те, що Київ, це колиська українського та російського народів. Там мовилося навіть про “єдиний православнороссійскій нарід”. З того виходить, що не треба мати жалю до москалів, бо ми самі зародили цю згубну для нас ідею про спільність Києва. Потім москалі тиражували цей Синопсис кілька століть, як підручник для навчання. Його автор, кажуть історики, переслідував конкретну мету, зокрема, хотів підштовхнути таким чином Москву іти з війною проти поляків, а також добитися того, щоб священиків, яких в той час Київ відправляв до Москви, не перехрещували принизливо удруге (москалі вже тоді нам не довіряли?). Може цей архимандрит хотів перехитрити москалів, може він це зробив з любови до батьківщини та доброї віри, проте, фактично, повівся як малорос і розповсюдив ідею про спільність Києва, як колиску двох народів. Цю ідею нам згодом в печінку запхали.

Ну, а потім вже маємо цілу плеяду інших малоросів. Найгучнішим із них був такий собі Юзефович, можна сказати надхненник сумнозвісного Емського указу від 1876 р. Це він попереджав царський уряд про небезпеки для існування “триєдиної руської (російської) нації” збоку поляків та угорців, які неначебто вигадали українській нарід. То, може, для кращої пам”яти, ми б мали таки Емський указ називати “законом Юзефовича”, адже малорос добряче напрацювався, щоб царська влада увела його в життя?

“Сам не знаю, яка у мене душа, хохляцька, чи російська”, це слова Гоголя, сумного малороса. Такі “терзання” йому не заважали однак висловлювати жаль, що Шевченко “пішет на малоросійском наречії”.

Найбільш страшний малорос останніх десятиліть, це, як на мене, голова КПУ Щербицький (хай йому Бог простить, бо вже мертвий!). А також його соратник, генерал КДБ Федорчук, стараннями якого з 1970-го по Україні покотилася хвиля репресій проти інтелігенції. У свою чергу Мазепа малоросійство взяв на озброєння як тактику, яка мала привести його та соратників до незалежної України. Так добре грав впродовж десятиліть роль малороса, що Московія нагородила його орденом Андрія Первозванного за номером 2. Коли нарешті відкрив шведську карту у 1709 р. – Україна вже йому не вірила. Він програв і мабуть не зрозумів чому. Потім Україна його зрозуміла, дооцінила, Московія не простила до нині! Мазепа залишився синонімом хохла, який завжди ховає зраду…

Ну а тепер маємо малоросів Тигіпка, Кучму... Власне, їх багато. Власне, я переконаний, що цей рік буде вирішальним в боротьбі між ними та українцями. В боротьбі, у якій ставкою є існування Малоросії, або України. Хто кого? З того, що видно нині, виходить, що Кучма вирішив йти за принципом: “владу я возлюбив понад усе”. Тобто буде намагатися втриматися не зважаючи, що Україна стає дуже для нього непривітною (помилка Мазепи). Він не переживає, бо як малорос, завжди зможе втекти до заброньованого спеціяльно для нього палацу у Москві (в протилежности до Мазепи). Московіти не раз доказали у минулому, що вірних слуг вони не забувають. Традиція – це сильна річ. Їй просто вірять.

Іван Плющ, який був двічі головою Верховної Ради, а рік тому примкнув до опозиції, упевнено переконує на сторінках Дзеркала тижня, що Кучма точно попробує втретє стати президентом. “Моє знання цієї людини дозволяє стверджувати: Леонід Данилович завжди думав про третій термін. Саме це його давня мрія, його головна мета, а ніяка не реформа (конституційна)». А Плющ знає, що говорить, оскільки знайомий з Кучмою понад 10 років, на додачу, це він, певною мірою, сприяв цьому, що 1992 р. Кучма став прем”єром, а це був трамплін, завдяки якому його обрали потім президентом. Плющ, це справді політик від народу, тобто я бачу в ньому те, що називають народною мудрістю. Колись сказав у парламенті: «нащо пхати, коли не лізе». Як хочеться вірити, що нині можна це віднести до побажань Татуська! Я думаю Плющ у цьому інтерв”ю трохи перемальовує ситуацію, спеціяльно лякає Кучмою, щоб усі ми не втрачали пильности, щоб ми мали силу протиставитися згубному для України сценарію.

А за сценарієм Плюща у жовтні цього року всенародні вибори відбудуься під однією умовою: якщо Кучма повірить, що стане переможцем. Якщо ні – вибори відмінять, введуть в країні надзвичайний стан для цього. Якщо вцілому план Кучми вдасться, каже Плющ, то Кучма і на тому не зупиниться – буде боротися за довічне президентство. Я згоден з одним – Кучмі дуже й дуже всього цього хотілося б, але це, ради Бога, нереально! А втім, нічого дивного тут немає - це хвороба всіх постсовіцьких лідерів. Всіх до одного! Тому треба з ними – як у Грузії… Вони вже настільки стали аморальними, що тільки мову сили розуміють.

На думку Плюща в нинішній ситуації зупинити Кучму може тільки вулиця, тобто масові протести. Він не виключає, що це може вдатися. «Українців доводиться довго запрягати, але вже як поскачуть...» Переконалися у тому поляки в період Хмельницького. Їх довго перестерігали…

Київ, 25 січня 2004, Г. Кобильницький



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети “Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2004-01-27

1335

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000039
2462674

3630240
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.