wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Україна як Африка”


Г. Кобильницький

У травні Україну відвідали великі люди з Америки. Першим прибув колишній радник (1977-80) з питань національної безпеки президента Картера, відомий американський поляк Збіґнєв Бжезінський. Дуже вже стареньким став на вигляд, проте розум працює – як у Папи. Відповідаючи на питання про статус України на "світовій шахівниці", Бжезінський сказав, що не може точно визначити її фігуру. "Це, звичайно, не пішак, це, можливо, не ферзь. Але це однозначно дуже важливий елемент шахівниці, один iз найважливіших. Майбутнє України важливе для майбутнього Европи, бо Україна є европейською державою з великими традиціями і має в якийсь момент часу стати частиною Европи ".

В жовтні минулого року в іншому інтерв”ю Бжезінський сказав, що на “світовій шахівниці” Україна йому нагадує... радше слона. “Вона рухається по прямій лінії то вперед, то назад. Слон – це важлива фігура. Але не така впливова, як інші учасники гри на шаховій дошці”. Як на мене, це було влучне окреслення суті нашої зовнішньої політики, яку колись часто називали милозвучним словом “багатовекторність”.

А ще Бжезінський висловив у Києві припущення, що протягом десяти років Україна може патрапити до Европейського союзу. Значною мірою це залежить від того, чи заплановані на осінь цього року президентські вибори будуть демократичними і, ясна річ, хто виявиться переможцем. Він звернув увагу, що у даний момент важко сказати, хто саме вдягне шапку Мономаха, підкреслив, що у тому є провісник справжньої боротьби за симпатії виборців і що це не так, як було у Росії, коли заздалегідь всі знали, що переможцем буде Путін. За Бжезінським, у нас серйозні шанси стати членом НАТО і ЕС, і то було б найкраще, бо інакше ризикуємо законсервуватися як “околиця Росії”.

Почесний громадянин Львова просив також не дуже переживати з приводу заяв европейських чиновників, на кшталт нинішнього голови Еврокомісії Романо Проді, який мав безумну сміливість заявити, що Україна ніколи не стане членом ЕС. “У цілому, я залишаюся оптимістом щодо перспектив України. Переконаний, що Україна має великий потенціял, який тільки зараз починає якось виявлятися. Після 70 років комуністичного режиму і сотень років залежності, нікого не повинно дивувати, що тільки зараз в Україні починають потихеньку виявлятися якісь ознаки національної ідентичності країни”.

Друга велика людина, це Джоржд Буш старший, президент США в роках 1989-93 і батько нинішнього президента. Буш старший приїхав на запрошення нашого мільйонера і олігарха Віктора Пінчука, який останніми роками живе в єдиній сім”ї з дочкою президента Кучми, Оленою. Подейкують, що останнім часом це один з багатьох заходів у рамках боротьби Пінчука за нове лице: був період “прихватизації”, коли звичайні люди, тобто не вельми заможні, як Пінчук, ставали в один день мільйонерами, а тепер хочеться будувати довкола себе картину цивілізованости. Такі олігархи, як Пінчук, стають нині в Україні найпалкішими прихильниками проевропейської моделі її розвитку. І слава Богу! Якщо замислитися, то воно виглядає дуже логічно: нові мільйонери з мішками грошей на спині почувають себе в цьому плані заспокоєними і тому готові уже працювати в умовах прозорих принципів гри, а, що найважливіше, їм не хочеться, щоб завтра в країні появився якийсь путін, який в рамках свого політичного курсу позбавить не просто маєтку, але навіть волі кожного, хто не вписуватиметься в актуальну візію розвитку держави. На жаль, не всі українські олігархи готові брати приклад з Пінчука.

Олігарх Медведчук – голова адміністрації Кучми – як з усього видно, обрав іншу модель, власне, модель кримінальної держави, де руками підконтрольної міліції та суддів можна без рукавичок знищити любого конкурента. 21 травня біля Запорізького державного медичного університету студенти, які поширювали листівки та газети Коаліції молоді "Наша Україна", зустріли силовий опір охорони, якою керував безпосередньо ректор!!! цього університету Колесник. Після того, як студенти відмовилися припинити роздавання листівок, посилаючись на свої права згідно 34-ї статті Конституції України, яка гарантує вільне поширення інформації усно, письмово чи в будь-який інший спосіб, один з охоронців вистрелив у студента Дмитра Харкова з пістолету з гумовими кулями. Студент, дякуючи Богові, залишився неушкодженим, бо куля потрапила йому в пасок. Іншого молодого прихильника “Нащої України” у іншому місті затримали прямо на вулиці, підкинувши пакет з вибухівкою. Просто СССР!!!

Опонентам, ворогам, можна мстити також іншими методами. Преса повідомила, що у ніч з 15 на 16 травня у Бродах спалено цех поліграфії видавництва “Просвіта”. Воно відоме тим, що там видавали книгу “Нарцис” Дмитра Чобота, присвячену життєвим перипетіям Медведчука, в тому числі його адвокатському епізодові на процесі Василя Стуса.

Власне, той самий стиль “політичної боротьби” ми бачили у квітні підчас виборів мера Мукачева. Там дійшло вже до того, що підконтрольні партії Медведчука охоронці побили депутатів Верховної Ради. Такої наглости у нашій країні вже давно не було. Медведчук, як видно, додає кучмізмові нових, виразистих штрихів. За певними інформаціями, він, останнім часом, намагається шукати шляхів порозуміння з прем”єром Януковичем, який у жовтні братиме участь у президентських перегонах. Ну, як на мене, ментально та за звичками виховання, обидва “пацани” підходять немов брати рідні. Сила, то є то явище, яке вони прекрасно розуміють і не гребують бажанням застосовувати її. Якщо це правда, то я бачу у цьому явну ознаку, що Медведчук почав панікувати, відчуваючи загрозу від можливої перемоги на виборах Ющенка. Раніше, мовилося, такий союз неможливий, оскільки “пацани” є конкурентами у бізнесі. Однак Медведчук, який поставив все на одну карту, а з Ющенка на власне бажання, виліпив найзапеклішого ворога, прекрасно усвідомлює, що у країні може стати йому незатишно, якщо опозиція переможе на виборах. Хочеш, не хочеш, доведеться підтримати Януковича. В половині травня помер несподівано молодий ще, можна сказати, галичанин Зіновій Кулик. Він був зокрема одним з радників Януковича і переконував його, що вибори мають бути чесними, оскільки тільки таким чином Янукович завоює право бути президентом, якого визнає увесь світ. Але Кулик віддав духа, а зближення з Медведчуком – тільки набирає обертів. На практиці, це означає, що наші президентські вибори у жовтні можуть бути влаштовані за правилами “бандитського” донецького краю. А як там проводяться вибори – про це недавно писав донецький журналіст Володимир Бойко. “Що стосується своїх нинішніх взаємин з криміналітетом, то Янукович, принаймні за часи свого губернаторства, не тільки їх не приховував, а навіть навпаки - усіляко демонстрував. Особливо під час парламентських виборів 2002 року, коли провладний блок "За Єду!", який реально мав підтримку десь 9% мешканців области, раптом набрав майже 40%. Щоправда при цьому виборчі дільниці Донеччини в день голосування були взяті в облогу бритоголовими молодиками, членів виборчих комісій били прямо під час підрахунку голосів, а в урни, потрощені "бройлерами Януковича" (саме так у Донецьку іменують хлопців м’ясної породи, яких пестує місцева влада), пачками вкидалися фальшиві бюлетені. Отже, який саме порядок наведе Віктор Федорович у державі у випадку заволодіння шапкою Мономаха, мешканці Донецька уявляють собі досить наочно”.

Для мене це означає у першу чергу, що Янукович, як людина, не змінився. Звичайно, треба із співчуттям ставитися до того, що у два роки йому відмерла мама, що він виростав у дитячому будинку. Можна ще було б якось змиритися з думкою, що важке дитинство Януковича породило, відповідно, складну юність. Адже він попав у злочинній світ, заробляв гроші розбоєм, а навіть брав участь, якщо вірити пресі, у спробі збірного ґвалту на пограбованій жінці. Був двічі судимий, що не є доброю “галочкою” в біоґрафії людини, яка хоче стати президентом европейської країни і вже є, як сказав Кучма, єдиним кандидатом на цю посаду від влади (яке їхало, таке знайшло).
Найгірше однак те, що Янукович не змінився, чого найкращим підтвердженням є стиль, у якому він керував донецькою областю і про що пише Бойко. Фатальним є також те, що це людина донецького, найбагатшого в Україні, клану, тобто це не є політик самостійний. Ну, і ще одне фатальне: його стрімка кар”єра після двох вироків суду була можлива, як натякає Бойко, завдяки нав”язанню співпраці із спецорганами. Хто сьогодні скаже, де є (якщо є, якщо не знищено) течка з фактами кримінального минулого Януковича та можливим підтвердженням його співпраці із спецслужбами? А може в Кремлі лежить ця течка? А якщо так, то він буде легко керованим президентом не лише у руках донецького клану, але ще спецорганів Росії, а це вже зовсім фатально для України!

На початку травня будувати новий імідж Януковича взялася така собі галицька Ганнуся, львів”янка, журналістка, останніми роками кореспондент Радіо Свобода в Польщі, а потім директор корпункту Радіо Свобода у Києві. На першій прес-конференції Ганнуся сповістила нам, що вона повністю змінила думку про Януковича вже післ першої, довшої розмови з ним. Виявляється, що тепер Ганнуся сповнена подиву для Януковича, бо маючи важке дитинство і юність, він міг просто спитися і тепер бути бомжем, але він не здався і зайшов... ну, самі бачите, куди він зайшов. Браво Ганнуся! Браво Галичина! Браво людям, які заради кар”єри, готові зовсім забути про добро країни! І, нарешті, браво Януковичу, який не припиняє спроб “купити” симпатії виборців в Галичині, які чомусь кохають (за винятком Ганнусі та подібного товариства) переважно Ющенка та Юлю Тимошенко!

Я уважно почитав звіти з прес-конференції Ганнусі і, мушу сказати, що трохи засумнівався у тому, чи справді її єдиним бажаннам було максимально “відмити” шефа. Суть у тому, що до цього моменту світова преса, не маючи провіренх інформацій, зовсім не писала про важке минуле Януковича, про його судимості та проблеми жінки, яку ґвалтували. Після виступу Ганнусі змушені були про це писати усі, оскільки офіційно підтверджено, що кандидат на президента України був двічі судимий, хоча, як пояснила Ганнуся – несправедливо, а потім - у 1978 р. - суди ліквідували ці вироки. Тому, я не знаю, чи Ганнуся, м”яко кажучи, просто не дуже мудра, принамні в ролі прес-секретаря прем”яєра України, чи вона просто галицька диверсантка?

На прес-конференції Ганнуся сказала ще таке. "Коли мені було 25 років, у мене були погані справи... Я розпродала все, що мала, і поїхала в Африку... Коли я прилетіла в Бенін, я зрозуміла: все, що я знала про Африку, треба забути! Африка абсолютно інша! І коли я, дві з половиною години поспілкувавшись з прем'єром, вийшла від нього, я подумала: чорт, він -- як Африка! Зовсім інший, аніж я його знала". Сподіваюся, що Ганнуся-Галичанка не виявиться провісницею: Янукович не стане президентом, а Україна – Африкою з донецькими законами джунглі.

Не виключено, що запрошуючи Буша до Києва “нашим” хотілося ще поговорити про майбутнє Кучми, який у моральному плані опинився в кльоаці, а також спробувати полагодити його зустріч з Бушем молодшим підчас червневого самміту НАТО у Стамбулі. Ось картина дворічної давности, коли у Празі нашвидку міняли на столах карточки з англійськими написами на франузькі, бо не хотілося, щоб Буш сидів поруч Кучми. Потім був Ірак і Кучма прийняв раціональне для себе рішення про відправлення туди наших вояків. Ну, подивимося, чи це достатньо, щоб у червні Буш потиснув руку Кучмі.

Бушу старшому неможливо забути його виступ у нашій, тоді ще, Верховній Раді УРСР, коли у присутности Ґорбачова він нас палко закликав, не робити такої дурниці, як проголошення власної держави, а наші національні стремління окреслив незабутніми словами “убивчого націоналізму”. Він виступав там першого серпня 1991 р., три тижні потім, опозиція, підтримана комуняками, проголосила відродження самостійної України. Потім, 1 грудня, більшість українців підтвердили цей вибір у референдумі, проте США визнали нашу державу тільки 25 грудня, хоч Польща і Канада зробили це буквально наступного дня.

“Тюремний охоронець лупцював мене дубинкою, примушуючи проклинати Аллаха та іслам. Я вимовляв ці тяжкі прокльони. Потім наказали мені дякувати Ісусові за те, що я ще серед живих”, це уривок із свідчень одного з кількох іракців, які попали до американської в”язниці Абу Ґрейб у Багдаді, які нещодавно надрукувала газета Уошінгтон Пост. Двох інших заявили представникам американської прокуратури, що були свідками зґвалтування 16-літнього хлопця. Ще один свідок звітував про ґвалт з допомогою дубинки, про змушування ув”язнених до мастурбації, про багатогодинне катування, про закривання ув”язнених в камерах з підлогою залитою холодною водою. Завдяки пресі тепер ми знаємо про американських визволителів-хрестоносців те, про що чимало іракців знають від давна. За деякими свідченнями деякі дійства у спектаклі тортурування ув”язнених особисто спостерігав головнокомандувач американськми силами в Іраці генерал Рікардо Санчез. Все це доповнює сумну картину того, яким чином найбагатша країна світу, яка призначає 450 мільярдів долярів на оборону в рік, підготувалася до вторгення в Ірак. Це, боюся, ознака, серйозної кризи американської демократії. Французький політолог Домінік Моїзі на одній з недавніх міжнародних конференцій, де обговорювалося зокрема питання взаємин на лінії Европа-США влучно, як на мене зауважив таке: “Ірак – це поразка західного світу. Ми бажали показати себе, як кращих у нашому світі, а виявилися ще гіршими. Проте тепер Америці слід допомогти, оскільки її невдача у Іраці була б катастрофою для всього західного світу”. Один жидівський міністр сказав, що нещодавні дії держави Ізраїль в секторі Ґааза нагадують йому нацистську Німеччину: розтрощені житлові будинки, плакучі палестинські бабусі, немов колишні, власні, жидівські, бабусі... Ізраїль має серйозні проблеми. Американці також. Ніхто не хоче робити висновків з минулого. Наша Ганнуся, напевно, нічого не знає про подробиці совітської окупації Галичини, тому, очевидно заради соборности України, готова підтримати Януковича з його совітськими методами поведінки з людьми. Я нічому не дивуюсь. Мій вуйко сидів у концтаборі, а потім все-одно, одружився на комуністці. Просто, хотілося випити чашу по вінець.

Київ, 23 травня 2004, Г. Кобильницький



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети “Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2004-05-24

1086

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000351
2524019

3711178
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.