wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Образили дитину”


Г. Кобильницький

Леонід Даниліч зберігає добру форму і бешкетує неначе миш в стозі сіна. Багато шкоди не наробить, але нервів нам напсує, бо мені, наприклад, не спиться від того шарудіння. Правда, можна було б звикнути і посміятися з того всього, якби не йшлося про президента великої европейської держави. Ще у червні ми йшли до НАТО та ЕС, а в липні уже не йдемо! Не кумедія? Тепер всю динаміку спрямовуємо на реалізацію “єепнутого проекту”, тобто підписаної у минулому році угоди про утворення разом з Росією, Білоруссю та Казахстаном Єдиного економічного простору. Я не побоюся оцінити, що є це найбільша політична дурість, якої Кучма припустився за всі роки правління! Всі ці сенсації двічі другий нам передав 26 липня, тобто за сто днів до четвертих після розвалу СССР виборів президента самостійної України.

Образили дитину! Так можна прокоментувати указ президента Кучми про вилучення із ухваленої тільки-но у червні військової доктрини України пунктів про об”єднання з НАТО та Европейським союзом. Доктрина визначала, що найпевнішим гарантом нашої безпеки буде членство в названих організаціях. Прийшов липень і Кучма думку поміняв, сказав: хотів, а вже не хочу, а чому – не скажу. Указ Кучми оприлюднили ранком 26 липня, тобто за кілька годин до зустрічі Кучми та Путіна у Ялті. Стало також відомо, що доктрину Кучма виправив уже на початку липня, тобто десь тиждень після червневого самміту НАТО в Стамбулі, тільки ми про це не знали. Я ніяк не можу стриматися від враження, що він як мала дитина зробив це на зло західним політикам, які на самміті навіть чути не бажали про третій термін Кучми. На додачу як один всі повторювали, що Кучмі треба влаштовувати демократичні вибори й нехай перемагає кращий кандидат, але він сам про президентсво має уже забути. Пенсія і все! А ще раніше така собі Мадлейн Олбрайт, сильна жінка родом з Чехії, колишній держсекретар США (за Клинтона) дозволила собі навіть пригрозити, що якщо українська влада не влаштує вільних виборів, то рахунки українських політиків в західних банках будуть ретельно перевірятися, а то й блокуватися. Даниліча, нашого президента, видно все це на початку липня остаточно дістало і він повівся як мужик, тобто грюкнув об стіл...

В суботу, 24 липня, у Дніпропетровську (Січеславі) він жалівся, що Захід не хоче багатої та потужної України, мовляв, щоб собі конкуренції не створювати. Кучма пояснив також по чому видно, що нас не хочуть бачити такими. І тут спрацювала своєрідна логіка двічі другого. Виявлється, якби Захід нас хотів такими бачити, то погодився б на третій термін Кучми, оскільки тільки таким чином можна продовжити чотирирічне економічне зростання економіки України до чого, власне, Кучма готував країну з 1994 р. А так, прийде новий президент, а новий президент, це зміни, тобто непорядок у якому може бути втрачено досягнене. Така логіка президента.

Тепер уже знаємо, що в Дніпропетровську, це була тільки артпідготовка, а справжній “бій” Заходові Кучма видав в понеділок в присутності набільш відомого нині чекіста. У Ялті Путін підтримав Даниліча і був навіть сказав, що західна аґентура всіляко “зсередини та ззовні” протидіє об”єднанню України та Росії в рамках ЄЕП, оскільки то піде йому (Заходові) на шкоду. “Разом ми будемо більш конкурентоспроможні і на Заході прекрасно це розуміють”, пояснював чекіст, який мріями про відбудову імперії знову заколихує до тупої дрімоти своїх співгромадян. Відзначимо, що Путін все сміливіше говорить про Україну, неначе про щось своє. Щоб тільки не подавився.

Отак у Ялті двох президентів постсовіцького періоду лякали світ: мовляв, об”єднаємося, а тоді будемо страшні світові, як колись. Бідні, проте страшні! Кучма не забув нагадати, що в Дніпропетровську колись продукували ракети СС-20 “Сатана”, яких боявся увесь світ. Жаль, додав, що тепер на полях дніпропетровщини видно чомусь лише американські і німецькі трактори (вільний ринов вибирає краще). Це ще один привід, пояснював, щоб об”єднувати зусилля з Росією (і зробити кращий трактор).

Кажуть, є ще один привід наглого любовного роману Кучми з Путіном. Справа у тому, що рейтинг Януковича, як кандидата в президенти, зупинився й не росте, а навіть трішки упав. Це страшно, оскільки збільшує шанс на перемогу лідера опозиції Ющенка, який вперто десь на десять відсотків зберігає перевагу над “двічі несудимим”. Наші від політикі, тобто Кучма й оточення, вірять, що слівце Путіна може врятувати Януковича. Мовляв, він так подобається українським жінкам зі сходу і не лише їм, то коли підтримає Великого Дона – перемога буде у кишені (ще одна байка нашої втрачаючої здоровий глузд влади). А Кремль, з усього видно, щось дуже не радий це робити. Там у Москві вони констатують, що Янукович – представник великого донецького бізнесу, який конкуретний з погляду російського бізнесу. Дон, неначе копаючи власними руками могилу під своїм президентством, дав нещодавно згоду на приватизацію одного з найбільших у Европі металургійних заводів – Криворіжсталі. Російського інвестора навіть до конкурсу не допустили. Завод поділили між собою донецькі і зять Кучми Пінчук. Як після такої наруги росіянам виявляти задоволення з приводу кандидатури Януковича на наступного президента України?! На додачу, вони знають менталітет людей, які керуються правилами кримінального світу, а тому не виключають, що Янукович-президент не зупиниться, якщо так буде треба, перед відбиранням вже придбаної власности. Їм просто це ясно, що така людина, в протилежности до Ющенка, може грати без правил. Але Ющенка вони теж не підтримають, оскільки він прозахідний, тут немає навіть про що думати. Україна в НАТО та ЕС – то для російського політика і громадянина страшний сон, а зі “своїм” Доном якось розберуться!

Приниження України в Ялті доповнилося виступом оліґарха, який виріс при Кучмі, такого собі Суркіса, друга Кравчука і Кучми та голови футбольного клюбу Динамо Київ. Справа в тому, що Україна та Польща від певного часу декларують бажання разом влаштувати у 2012 році чемпіонат Европи з футболу. І от в Ялті Суркіс бере голос і каже: а може б так Польщу ми поміняли на Росію? Такий хамський підхід навіть Путіна дещо знервував. Чекіст, неначе слугу, повчив Суркіса, що не треба принижувати Польщу (врешті-решт – ще вчора стратегічного партнера) і можна таке зробити тільки тоді, якщо вона не виконає своїх обіцянок. “А втім ви запропонуйте, а ми розважимо вашу пропозицію”, сказв врешті цар українському служці. Господи! Яка ганьба! Це наші еліти так поводяться! Вже навіть не хочеться додавати, що подібним чином ми нещодавно зрадили поляків, віддаючи росіянам в користування нафтопровід Одеса-Броди. Наших “донів” не стримали перед зрадою навіть підписані уже угоди в цій справі. Я зізнаюся, що у світлі таких подій нас, як країну, не можна шанувати ані сприймати серйозно: ганебно безпринципні, готові в любий момент відмовитися від обіцяного, позбавлені навіть мінімального відчуття ноціональної гордости, до того готові колінькувати перед Кремлем! Оце наша еліта політична! Такими людьми можна лише нехтувати, або байдуже проходити повз них, тільки, о горе, ці люди президенти, прем”єри, голови...

Щоб доповнити понеділкову картину ганьби додамо ще один факт. Цього дня з ранку в нашому Севастополі, але де водночас Росія орендує військову базу, російський міністр оборони Серґєй Іванов буквально сказав таке: звідси ми не підемо, не зважаючи, що для спокою душі будуємо нову чорноморську базу в Новоросійську. Ніхто, жоден представник української влади не прокоментував і не втер носа російській нахабі. Мовчить президент, прем”єр наш “двічі несудимий”, всі міністерства, всі мовчать, і тільки тому, що Донові потрібна російська підтримка на виборах.

А ще недавно я мріяв, щоб Господь надихнув Даниліча знайти гідний спосіб закінчення 10-літнього правління. Говорив, що такий спосіб є. Сталося навпаки. І правильно! Звідки я взяв, що від Кучми можна такого очікувати? З фактів ясно – не можна. Такі люди не міняються. Хіба не ясно?! Це дрібні торгаші, які постійно думають тільки про наживу, або, в хвилинах скрути, про виживання. Зараз їм треба виживати. Я припускаю, що нині, 27 липня 2004 р., коли закінчується термін висування кандидатів в президенти, Кучма сам здивований, що немає там його прізвища. Він здивований також, що вже не залишилося іншої альтернативи, як тільки битися до останнього за перемогу недоречного зовсім політика Януковича. Янукович чиста випадковість тривалої нерішучости Кучми та його віри, що він зможе бути втретє президентом! Гряде розплата за самовпевненість та надмірну прив”язаність до влади. Я гадаю, самому Кучмі страшно від думки, що все це сталося якось незнаття як, невідомо коли. Проте факт залишається фактом: владі треба зосередитися на Януковичу. Ющенкові, як Кремль, вони ніколи не повірять. Правда, життя, можливо, їх змусить шукати у нього підтримки. Тоді вони будуть першими, хто писатиме йому дифирамби. Такий вже тип людини. Інакше не вміють.

Їду на своєму авто до Десни. Хоч на кілька годин відірватися від метушні та суєти. Долаю 50 кілометрів і маю вже справжню запашну природу, чудові краєвиди. Чисте повітря погано діє на мій отруєний містом та цигарками організм – дуже швидко з”являється утома і бажання спати. Десна, як справжня зміяка, в”ється серед полів. Хоча її не порівняти з величезним та достойним Дніпром, то нурт тут, відзначаю, набагато сильніший, місцями неможливо пливти, хіба що, у кращому випадку, змахуючи руками та ногами в місці. Бачу чоловіка у справжній довбанці і жалію, що не прихопив з собою фотоапарату. Мені чомусь здалося, що довбанка – це музейний експонат, а тут вона в щоденному вжитку. Потім переконуюся, що це не виняток, оскільки в одному з сіл бачу “припаркованих” на березі декілька довбанок. Чоловік пропонує мені купити рибу. Це одне з основних багатств місцевих мешканців. Інші - це плоди землі. В полі мого зору люди, які працюють при осушуванні трави. На ланах трактори перемішані із знову новим для України явищем – кониками-роботягами. В більш віддалених від головної траси селах – доми, як з періоду Шевченка, маленькі, бідні, тільки замість стріхи – ракотворчий шифер, який за СССР, як зараза, появився ледве не на усіх українських дахах.

Міська метушня наздоганяє мене несподівано підчас повернення на під”їздах до столиці. Збиваю швидкість до нуля, а потім рухаюся метр за метром увесь час на першій передачі: корок перед гидроелектростанцією у Вишгороді має декілька кілометрів. Не зважаючи на те, що моя траса має тільки два напрямки руху зліва та справа починають обганяти величезну чергу машин “круті” водії. Хто на дорогих Мерседесах чи БМВ, хто просто на старих Москвічах та Запорожцях, а навіть автобуси. В тих авто, як в дзеркалі, видно матеріяльну ситуацію наших громадян. Починаю відчувати себе як телепень, який не уміє “схитрити” і чемно стоїть в черзі, замість “вирватися” вперед, ламаючи всі можливі правила руху. В якийсь момент не витримую і ривком перекриваю своїи довгим Вольво шлях. Шикарне БМВ ледве не врізується у мене із заду. Кажу водієві: а що буде, якщо всі вирішать їхати як ви? Він на мене лається, обзиває “мудаком” і їде далі. Можу радіти, що “крутий” був без охорони, а так писок набили б. На жаль інші водії не підтримують мого “бунту” і я здаюся – нудьгую покірно в черзі, знаючи, що через “крутих” це буде набагато довше, ніж могло б бути. Авта, які їдуть напролам створюють страшенний хаос на дорозі, оскільки блокують проїздну частину для водіїв, що їдуть з протилежного напрямку. Тільки чудом вдається уникнути зіткнень. Думаю, а де міліція? Адже тут можна було б виписати сотні штрафів! Немає міліції. І не буде. Колись один з міліціонерів пояснив мені, що не буде порядку на дорогах, поки будуть існувати спецномери для людей зв”язаних з провладним коритом. Тих людей, на практиці, не можна покарати за жодне порушення правил, ба більше, за саму лише спробу міліціонер міг би мати серйозні проблеми на роботі, вистачить один дзвінок “з гори”. Ну, а якщо не можна карати “крутих” від влади, то, чи міліціонер має моральне право карати водіїв дихаючих на ладан Запорожців та Москвичів? Так мені пояснював цей міліціонер і я визнав, що він має рацію. Означає то, що навіть тут, на дорогах, без зміни центральної влади, не можна чекати покращення ситуації і зупинення цього хаосу. І знов з надією думаю про вибори 31 жовтня.

Моя поїздка до Десни дозволяє зробити ще один висновок: в Києві справді відчувається економічне зрушення, збільшення заможности мешканців, але поїхавши вглиб України, там такого не побачиш. Згадуються мимоволі слова Леоніда Даниловича про те, що ми таки правильно зробили обравши “третій шлях”, оскільки маємо зараз (практично без зовнішніх інвестицій) найбільше у Европі економічне зростання. Тільки, чомусь, це зростання поки видно передусім на папері. Невже всі гроші, які додактово почала заробляти держава, ідуть до обмеженої групи найбагатших українців (долярових мільйонерів), що становлять 0,0004 відсотків від загального числа українців, тобто 142 особи? Гривневих мільйонерів стало у порівнянні з минулим роком удвічі більше і зараз їх 850 осіб, або 0,0002 відсотки. “Запитання перше: якщо в країні з 2000 р. відбувається зростання економіки, то чому й навіщо відправили у відставку Кабінет батька-засновника зростання — пана Ющенка? Запитання друге: навіщо потрібне зростання, яке ані на бюджеті країни, ані на добробуті її громадян en mass не позначається?”, запитує доречно в тижневику “Дзеркало Тижня” Людмила Шангіна.

Кучма сказав недавно:«Чотири роки потужного економічного зростання», котрі засвідчили, що «українська модель економічної політики, яка сформувалася після 1994 р., ...виявилася однією з найефективніших на пострадянському просторі». При цьому він пояснив, що наша модель відрізняється від моделі зростання країн Центральної Европи, “основою якиї є іноземні інвестиції”.

Людмила Шангіна з престижного центру ім. Разумкова пояснює. “Небачені темпи розвитку економіки оплачені, мабуть, найвищою у світі ціною — знецінюванням людської праці. Відсутність будь-яких економічних передумов цього визнавав сам Л.Кучма. І визнає. Але саме нелюдськи низька ціна праці є, по-перше, єдиною складовою конкурентоспроможності вітчизняної (металургійної) продукції на світових ринках і, по-друге, додатковим і дуже потужним джерелом латання бюджетних дір. Моя країна — єдина, в якій за працю можна взагалі не платити. Лише так можна обійтися без іноземних інвестицій...», підсумовує Шангіна. Виявляється отже, що Кучма таки добився за десять років «економічного чуда», але констатувати це поки доводиться виключно йому самому. Хто ж тебе похвалить, якщо не сам…

Київ, 27 липня 2004, Г. Кобильницький



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети “Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2004-07-27

1064

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000523
2536628

3725512
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.