wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Самотність Росії”


Г. Кобильницький

Знайомий журналіст мав щастя, чи може навпаки, опинитися у бесланській школі якраз тоді, коли закінчився основний етап кривавої перестрілки поміж терористами та російськими спецчастинами і просто озброєним цивільним населенням (там в Осетії усі мають власну зброю). Як для журналіста, то, очевидно, щастя, що він попав у цю бойню і міг написати гарячі репортажі; як для людини, може й нещастя, оскільки побачене в очах його душі залишиться очевидно до останніх земних днів. „Це не перший збройний конфлікт, який я мав можливість спостерігати у своєму житті, але, безумовно вперше я бачив стільки безжалісно покалічених дітей”, розповідає мені по телефону чи то п”яним, чи надзвичай переутомленим голосом. Сильне враження справила на нього колишня терористка, саме та із них, яка підірвала на собі пояс смертниці. „Можеш уявити, з неї на долівці залишилися лише два більші кусні: нижня щелепа, фактично лише зуби, клопоть волосся зі шкірою, все інше у тисячах дрібинок на стелі та довколишніх стінах. Господи, вони ненормальні…”.

Росія отримала жахливий урок, страшну відплату за десятиліття принижування чеченського народу. Ми тут в Україні мало знаємо про те, що саме протягом останніх років росіяни творили у Чечні, як убивали і морально знущалися над місцевими людьми забуваючи, що чеченець не християнин і зобов”язаний помстити смерть рідних. Власне, увесь світ мало знає, бо вже від давна російська влада всілякими способами перекриває інформацію звітам.

Беслан, це також символічне підсумування 5-літнього періоду чекістського правління Путіна, якого чергова війна у Чечні винесла на посаду президента Росії, а тепер трішки захитала його троном. Якщо Беслан був російською провокацією (а дехто і такого не відкидає), то безумовно мішенню був Путін, який п”ять років тому обіцяв незабаром добити всіх чеченських терористів і навіть топити їх в унітазі, а на ділі зайнявся побудовою авторитарної держави та перерозподілом державного та приватного майна. Перетопити усіх чеченських терористів не вийшло. Тільки рідко коли в історії людства вдавалося знищити цілий нарід.

Після Беслана на перший план спадають два висновки: влаштувавши справжнє пекло осетинським дітям тепер чеченам буде складніше в моральному плані захищати перед світом ідею своєї самостійности. А другий висновок такий: Чечня буде самостійна, це лише питання часу. Однак, не близького. Після бесланської драми кожен більш-менш здоровомислячий уряд, так думаю, мав би змінити як мінімум тактику, шукати інших шляхів розв”язання проблеми, оскільки попередня нічого не дала. Ми вже знаємо, що Росія Путіна подібних висновків не зробить. Відповіддю на Беслан буде затягування мотузки на чеченах. Отож, готуйтеся росіяни до нових актів терору з путіном у тлі. Які ж вони, до речі, бездарні, ці російські суччекісти!

Але є надія й на те, що з цього кривавого хаосу у якому немає місця для пошани громадянина, народиться колись нова, демократична Росія. Про те, в якій ситуації вона опинилася на даний момент у “Дзеркалі Тижня” пише московський український „націоналіст” Віталій Портніков. На нього, як й на мене, велике, символічне враження справила одна телекартинка. Другого чи третього дня після осетинської драми жалобний Путін вирішив увечері зайти до закритого уже храму. Телебачення показало нам самотнього президента, який стоїть мовчки перед таким самим самотнім священиком у ризах в повністю порожньому храмі. Важко було зрозуміти, чи Путін молиться, чи просто йому незручно так стояти?

Портніков пише. “Чечня — це найбільш явна і найстрашніша з існуючих проблем (Росії). Річ у тому, що так ретельно вибудувана система російської влади не готова до зіткнення з будь-якою реальністю. Це гігантський картонний корабель у справжньому морі, де трапляються і шторми, і бурі, й урагани, він взагалі від води розмокає. Звісно, нині, коли щодня в російському бюджеті з’являються нові й нові нафтові надходження, можна спокійно виплачувати зарплати й пенсії бюджетникам, витрачати гроші на війну — і щось залишати на мир і розраховувати, що з терором усе само собою розсмокчеться, оскільки це спільна небезпека. Але чи можна вважати стабільною країну, яка на випадок непередбачених катаклізмів страхується лише нафтовими надходженнями? У якої немає (…) володарів дум, до яких прислухалася б уся країна і які могли б вплинути на можновладців і застерегти їх від помилок. Єдиний росіянин зі світовим моральним ім’ям — Олександр Солженіцин — або мовчить, або займає позицію, досить приємну для влади. Єдиний росіянин, котрий міг би стати таким моральним авторитетом, — патріарх московський Алексій II — воліє у зручні моменти бути поруч із владою, а в незручні — займати шляхетний нейтралітет. Єдиний росіянин, якого підтримують більшість його співвітчизників, — президент Путін — воліє, як це засвідчило його звернення після Беслана, сприймати себе як лідера воюючої країни, від якої «хочуть відкраяти якнайжирніший шмат», а не як державного діяча, особисто відповідального за збереження життя своїх співвітчизників”. Путін так й сказав: Беслан, це частина міжнародної змови, якої метою є відірвання кусня Росії; Беслан, це частина міжнародного тероризму, якого раніше жертвою стали США. Останнє це мабуть правда, але не до кінця, оскільки перед тим були довгі роки окупації Чечні. Росія, мовив іще Путін, від тепер застерігає за собою право бити терористів у всіх пунктах земної кулі. І тут, чомусь, багато хто подумав передусім про Грузію. Росія ще недавно заперечувала право зокрема Польщі на вступ у НАТО, сьогодні вся центральна Европа там. Росія хоче нині втримати останнє ядро – колишні республіки СССР, а Грузія тепер перша на шляху до визволення з-під небажаної опіки. За Грузією дихає на Кремль Україна зі “страшним” Ющенком.

Насправді Беслан, це може бути набато гірше, якщо повірити, що це свідчення того, що замученим чеченам (також через мовчання світу) стало байдуже, що буде далі, коли подумати, що вони відчули себе у безвиході, як палестинці. Беслан, це не перший, але найяскравіший приклад залучення чеченами міжнародного тероризму до операцій проти Росії. Може третя світова війна таки справді уже почалася і вона має саме такий вигляд? Тих, кого називають міжнародними терористами, об”єднує ідея побудови ісламських енклав в різних куточках світу. Для того вони готові бити усіх, заслуговують вони цього чи ні, оскільки поки що ставка робиться на сіяння страху. Відразу скажу, що ми також не застраховані. Може у нас з різних причини не ударять, але якби захотіли, буде це так само легко зробити, як у Росії. Головно тому, що наші люди, так як росіяни, продажні, позбавлені морального стрижня, і за доляри допоможуть доставити вибухові матеріяли до будь-якої школи (як це було у Беслані). Надія тільки у тому, що у нас не вдарять з власних терористичних міркувань, хоча, у нинішніх реаліях, мабуть справді не застрахована від цього жодна неісламська країна світу.

У контексті усього сказаного варто зауважити, що однією з ланок, яка нині об”єднує Кремль та адміністрацію українського президента Кучми є зокрема такий собі московський спеціялість від виборів (це називається – політичний технолог) Глєб Павловський з компанією. Він був одним із співавторів сценарію покладання на трон Путіна у далекому 1999 році. Він дораджував провладним українським партіям під час парляментських виборів 2002, але, що набагато страшніше, він є радником нашої влади також на виборах занальнонаціонального президента країни 31 жовтня 2004 року! Той самий москаль, завдяки порадам якого, Росія опинилася в глухомані, той самий, який не зміг забезпечити задовільного виборчого результату провладним партіям на наших останніх парляментстких виборах – він й зараз у Києві! Наша влада його надалі оплачує, оскільки, в її очах все, що звітам, з Расії – найкраще.

Отже той Павловський має запевнити перемогу на виборах президента України нинішньому голові уряду Віктору Януковичу. На його перемогу автивно працює не лише він, але також голова адміністрації Кучми, незабутній адвокат Стуса, “наш” Медведчук та вся міліція зі спецслужбами включно. Павловський, схоже, нічому не навчився після програшних парляментських виборів і тому кампанію Януковича будує так само, тобто на повсюдному застосуванні примітивної сили, тупого втовкмачування виборцеві, що Янукович, найкращий, бо… найкращий. Як тоді, так й тепер, видно добре, що ці політтехнологи мають виборця за тупе бидло, яке можна просто змусити мислити “правильно”. Жалюгідно, що у такий сценарій дав себе втягнути президент Кучма. 7 вересня виступючи перед вояками “спецназу” (яких дуже активно чомусь готують до боротьюи з вуличними демонстрантами) Кучма знову лякав опозицією, мовляв, вона задумує повстання, але влада збереже суспільний спокій. “З особливою агресивністю повипливали на поверхню любителі розхитувати державний човен саме тепер, у розпалі виборчої кампанії. Не буду приховувати, що мене серйозно непокоять наполегливі і, прямо скажемо, небезпечні спроби штучно посилити природну напругу президентської виборчої кампанії. (...) Із запилених історичних архівів новоявлені борці витягують вибухонебезпечну троцькістську фразеологію і жонглюють, як запаленими факелами, такими словечками, як революція, повстання, переворот і т.д.” Це страшно, коли знаєш, що твій президент грає в дикому спектаклі, розписаному приїжджими режисерами з-за північного кордону!

Найцікавіше тут можливо у тому, що інший москаль, політолог Андрєй Піонтковський, став першою відомою людиною, яка на сторінках української преси упевнено написала: на виборах переможе Ющенко! Він це пояснює тим, що до 31 жовтня залишилося дуже мало часу, а тактика Павловського не приносить бажаних результатів. Навіть в проросійському Криму Ющенко може отримати більше голосів, ніж Янукович.

“Тож що сьогодні російська еліта може запропонувати своїм колишнім сусідам по комунальній квартирі? Нічого, окрім помпезних розмов про свою велич, свою історичну місію, про месіанське імперське призначення російського етносу і т.д. Ні, звичайно, ще енергоносії за внутрішніми цінами. От це вже набагато цікавіше. От за це, а не за безцінь, завжди знайдуться політики, готові на якийсь час попозиціонуватися як "проросійські". (…) Ті ж ярлики заслужив би дуже швидко і "проросійський" Янукович. Але не заслужить. Тому що ніколи не стане президентом України. (…) Іронія долі полягає в тому, що павловським і Со вдалося, нарешті, переконати Кремль беззастережно підтримати Януковича саме в той момент, коли всім кваліфікованим експертам, у тому числі і їм самим, стало зрозуміло, що Янукович програє. (…)
Янукович програє через дві фундаментальні причини. По-перше, "зімкнення" партії влади навколо свого кандидата досить умовне і формальне. "Дніпропетровські" і "київські" (клани) побоюються безконтрольного засилля "донецьких" набагато більше, ніж обрання президентом позакланового Ющенка, і з задоволенням підставляють ніжку офіційному спадкоємцю. Але головне навіть не в цьому. Не спрацювала основна стратегія заїжджих політтехнологів, звернена насамперед до російського населення України – представити Ющенка як русофоба й українського націоналіста, спровокувати етнічний розкол українського суспільства. (…) Уся ця жалюгідна метушня видатних носіїв російської православної ідеї викликала тільки зворотний ефект. Я побував нещодавно в найбільш російськомовному регіоні України - у Криму. Дуже багато росіян там збираються голосувати за Ющенка і пояснюють це дуже просто. Також як і українцям їм ще з радянських часів набридли номенклатурні пики з явними слідами всіх колишніх або майбутніх судимостей на обличчі. Вибір між Януковичем і Ющенком це для них не вибір між Росією і Заходом, а вибір між минулим і майбутнім, між радянською Україною і європейською Україною.”, пише москаль Піонтковський.

Якщо 31 жовтня, чи у листопадовому другому турі переможе Ющенко, то це, зокрема, буде закінченням цікавого експерименту, який почався кілька років тому, коли на українські вибори влада почала запрошувати високооплачуваних російських спеціялістів. На останніх парляментських виборах їхня імпортована з Росії модель перемагання зазнала фіяска. Якщо так буде й тепер, то аналітики матимуть надзвичай цікавий порівняльний матеріял. Проте один висновок можна зробити вже зараз: з українцями не можна грати московськими правилами! Кучма написав книгу “Україна – не Росія”, але, схоже, основної відмінности таки не збагнув.

Київ, 13 вересня 2004 р., Г. Кобильницький



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети “Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2004-09-20

1104

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000514
2536619

3725503
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.