wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Забутий ювілей”


Олег Гірник, Заґреб

15 червня минає 120 років від дня народження видатного українського філософа о. д-ра. Гавриїла Костельника. Символічно поєднались цьогоріч дисонансним дуетом дві дати: 120-а річниця та 60-та річниця т. зв. Львівського псевдособору 1946 року. Другій приурочили конференції, круглі столи, хресні ходи, міжцерковні посланія. Про Г. Костельника, про Людину - не згадав ніхто. Чому?
Історична подія і Людина... Львівський псевдособор 1946 року і наскрізь незрозуміла постать о.Гавриїла Костельника і досі звучать руковмиваючим: «...розпни Його». Християнам ХХІ сторіччя легко засудити когось-щось і не можливо оправдати; важко забути, а ще важче пробачити. Найважче ж бо пробачається власне невігластво, закостенілість та небажання глянути очищеним, незаанґажованим оком, вбачаючи у кожній деталі провидіння Господнє та вирівняння стежок Його.
Вердикт «зрадника» легко виголошують: псевдопатріоти-пересидженці, котрі щасливо з-за океану подавали і подають фалшиві тони розстроєного інструменту; новоспечено-віддані богослови; представники недалекого минулого марксистсько-ленінських катедр філософії та історії КПСС, що лицемірно заграють у міжконфесійних діалогах, бажаючи очолити усі релігійні інституції.
Об'єктивне висвітлення діяльности історичних осіб – найважче випробування, необхідно ж бо максимально пролити світло на події, які вигідно трактувати однобоко та заколисуючо.
Отож, без цілісного аналізу філософського світогляду та психологічного портрету Г. Костельника годі досягнути найменшої об’єктивности, годі спростувати міф про «еволюцію восточницьких ідей» Г. Костельника, який ніби «досягнув свого апогею у подіях львіського псевдособору».
Ким був і є о.Гавриїл Костельник? Зрадник чи месія? Рятівник чи політична спокуса? Містик чи науковець? «Восточник» чи філософ-вільнодумець?


Гавриїл (Ґабор, Ґавро) Костельник Гомзов народився 15 червня 1886 року у селі Руський Керестур в реґіоні Бачка (Bačka), що входить до автономного краю Воєводина у Сербії. Його життєвий шлях розпочався із своєрідної terra incognita, де вже більш як 250 років проживають т. зв. «русини». Мало хто в Україні знає про цей найстаріший острівець української еміґрації, яка вже і не зачисляє себе до українства.
Перебуваючи на навчанні у класичній гімназії в Заґребі, молодий Гавриїл несподівано відкриває талант до красного писання. Його талант оцінив галичанин Володимир Гнатюк і разом з професором петербургської академії Олексієм Шахматовим посприяли у виданні його першої поетичної збірки «З мойого валала» (З мого села), яка була надрукована у 1904 році (Жовква), в друкарні оо. Василіян.
Звернув увагу на Костельника також один з відомих представників хорватської культури Франьо Маркович (Franjo Marković), який заохотив його до писання поезії хорватською мовою. У 1907 році у Заґребі вийшла перша збірка поезії Костельника хорватською мовою «Romance i balade» (Романси і балади).
У 1906 році Г. Костельник розпочинає студії на Католицькому Богословському Факультеті Заґребського університету, яко священичий кандидат від Крижевської греко-католицької єпархії. Але вже наступного року переїздить до Львова, де продовжує навчання у Львівській Духовній Семінарії. Причину свого переїзду Г. Костельник пояснив наступним чином: «Я гімназію скінчив у Загребі, і міг писати або по-хорватському, або в бачвансько-українському діалекті. Хорвати (тоді ще не було Югославії) – малий і убогий народець. А писати тільки в бачвансько-українському діалекті – це означало писати для 25 000 селюхів. І одне і друге було замалим полем для моєї душі! Моєю мрією було стати професором університету, і то професором філософії, як предмету, щоб «проповідувати» нові, одначе «нереволюційні» (неатеїстичні, несоціалістичні і т.д.) погляди. Які це мали бути погляди в подробицях, я тоді ще того не знав, тільки прочував, що щось таке я світові дам. Але якби я лишився в Хорватії, то я мусів би писати по-хорватському. Хоч я почувався напів хорватом, всетаки я волів би був писати для мого «руського» народу (назва «українець» тоді в нас ще й відома не була)».
У 1911 році митрополит Шептицький висилає Г. Костельника на студії до католицького університету у Фрібурґ (Fribourg, Швайцарія), де у 1913 році він захищає докторат із філософії з тезою «De Principiis Cognitionis Fundamеntalibus» (Про основні принципи пізнання). Перед єрейськими свяченнями Костельник одружується з Елеонорою Зарицькою (1891-1982), донькою Сиверина Ріттер фон Зарицького – директора української ґімназії в Перемишлі. Від їхнього подружжя народилося п’ятеро дітей: Святослава (1914-1920), Іреней (1916), Богдан (1921-1941), Зенон (1924) і Христина (1925).
Починаючи з 1920 року, о. Гавриїл Костельник викладає філософію у Львівській Духовній Семінарії, а згодом у Богословській Академії. Одночасно є редактором часопису «Нива». В цей період виходять основні його філософські та літературно-критичні праці: «Границі демократизму» (1919), «Пісня Богові» (1922), «Ломання душ. З літературної критики» (1923), «Три розправи про пізнання» (1925), «Христіянська апольоґетика» (1925).
В 1928 році о. Гавриїл публікує богословську працю «Спір про епіклезу між Сходом і Заходом», а в 1929 році виходить праця німецькою мовою «Das Prinzip der Identität – Grundlage aller Schlüsse» (Принцип тотожності – основа всіх висновків). Згадані праці є цілком різні за методологією і предметом дослідження. Перша є чисто теологічна, друга строго філософська, що свідчить про універсальні здібності Г. Костельника.
Праця «Спір про епіклезу між Сходом і Заходом» викликала гостру полеміку та засуд з боку римської цензури. Завдяки старанням митрополита Шептицького, о. Гавриїла «пощадили», однак, він вимушений залишити викладацьку діяльність у Львівській Богословській Академії та посаду редактора часопису «Нива». Починаючи з 1930 року, в різних часописах з’являються статті Костельника антибільшовицького характеру: у часописі «Нива» за 1930 рік була опублікована стаття «Чому большевики переслідують релігію»; часопис «Діло» у 1932 році публікує есей «Новочасний фараон – Сталін», цього ж року часопис «Мета» друкує статтю «Наполеон і Сталін». Одночасно продовжують друкуватись і філософські праці Костельника. В 1931 році надруковані три різнопланові студії: «Світ як вічна школа. Фільософічні розважання», «Зародкова душа. Ґенеза людської душі та її природа на підставі біольоґічних фактів», «Ordo logicus».
Із наближенням ІІ Світової війни проблема атеїзму в філософії Г. Костельника набирає актуальності та гостроти. В 1935 році з’являється праця «Справжнє джерело атеїзму», 1936 – «Arcana Dei. Шляхи віри модерної людини», а в 1937 році «Релігійні фалші нових часів», де Костельник характеризує атеїзм як різновид релігії.
Однак, для о. Г. Костельника недостатньо раціональних, філософських арґументів. Шукаючи конкретні, фізичні факти, що підтверджували б існування надприродного світу, руйнували б арґументи атеїстів, в 1935 році Костельник знайомиться зі стигматичкою Настею Волошин, а вже в наступному році виходять дві його праці: «Настя Волошин, дівчина із стиґмами. Перша частина: Історія стиґматизації» і «Настя Волошин, жертва на показ. Друга частина: екстази Насті», 1937 праця «Пояснення стиґматизації». У 1937 році о. Гавриїл запізнався із стигматичкою Євстахією Бохняк, котрій присвятив брошуру «Правда про стиґматичку Євстахію Бохняк. Письмо до Митрополичого Ординаріяту» (1938), де боронить надприродний характер її стиґматизації.
Майже в усіх філософських працях, що повстали після 1936 року о. Гавриїл покликається на свій досвід дослідження стиґматиків. Такого роду зацікавлення Костельника викликали гостру критику, переважно в церковних колах, на що він відповідає: «Минули часи, коли про такі явища можна було говорити: обман, видумка. Дуже велика і поважна література про того роду явища нині відкрита для кожного. А хто все те відкидає, той зачаджений своїм раціоналізмом чи матеріалізмом, або недоук, що не знає як ті проблеми стоять». Одночасно, о. Гавриїл вважає, що наука, зокрема фізика, стрімко зазнала би розвитку, взявши серйозно до уваги парапсихологічні явища: «Фізика не може розв’язати, ні навіть піднести всіх тайн буття. Однак, те, що стверджується поза фізикою, кидає своє світло й на фізикальні явища, бо часто аж тоді добре розуміємо, коли знаємо цілість. Якби фізики були знали про ті містичні реальності, що їх ми згадали, то куди легше і скоріше були б прийшли до свідомості, що енергії можуть проходити і через порожній простір, що промінисті енергії можуть поза тілом самостійно виступати».
З приходом совєтських військ в Галичину, у вересні 1939 року розпочинається останній і найдраматичніший період в житті Г. Костельника. Очевидно, більшовики були добре проінформовані про статті Г. Костельника антибільшовицького змісту, про його критику матеріалістичного та атеїстичного світоглядів. Відповідно вони зараховували його до катеґорії найнебезпечніших осіб.
Спершу совєти роблять спробу заламати Костельника шляхом шантажу та психологічного тиску: заарештовують середущого сина Богдана. Впродовж місяця о. Гавриїла намовляли очолити «добровільний» процес підпорядкування Греко-Католицької Церкви Російській Церкві московського патріярхату – офіційній церкві совєтського режиму. Костельник не погодився на це. Син Богдан був страчений.
У 1944 році із наближенням совєтського фронту о. Гавриїл приймає рішеня втікати за кордон. Досі не зрозуміло чому він цього не зробив, адже було очевидним, що совєти не відступлять від своїх намірів і знову всіляко чинитимуть на нього тиск. З розповідей очевидців довідуємося, що в останню мить його зупинив митрополит А. Шептицький докором: «Всі втікають, невже і Ви полишите свій нарід у такій важкій хвилі?» Втекти змогла лише його донька Христина, яка перетерпівши численні арешти і допити, оселилась у Заґребі, де проживає і дотепер.
27 липня 1944 совєтські війська вдруге входять у Львів, а у серпні повністю «визволяють» Східну Галичину від німців, а першого листопада 1944 року помирає митрополит А. Шептицький. Совєти дали можливість гідно поховати митрополита, подаючи надію, на віднайдення modus vivendi між совєтською владою та УГКЦ. Митрополичу катедру перебирає Йосип Сліпий, який відразу зайнявся підготовкою делегації УГКЦ до Москви. В середині грудня 1944 р. делегація на чолі з архимандритом бл. Клементієм Шептицьким вирушає до Москви. До складу делегації входив і о. Гавриїл Костельник. Однак, повернулись з Москви з порожніми руками. Костельникові було зрозуміло – порозуміння не буде, а на милосердя годі сподіватися.
Після Ялтинської конференції (11 лютого 1945 р.), на якій західні союзники визнали правомірність анексії Західної України Радянським Союзом, совєти розпочинають реалізацію плану щодо ліквідації УГКЦ. Наприкінці квітня 1945 р. о. Гавриїл Костельник погодився очолити «ініціативну групу добровільного возз’єднання» УГКЦ з Російською Церквою МП. Дослідники і досі губляться в припущеннях, що саме спонукало Костельника піти на цей крок.
Привертає увагу рукопис праці «Покликання нашої уніятської Церкви», яку о. Гавриїл закінчив писати третього березня 1945, тобто приблизно за місяць до повстання «ініціативної групи». Він роздумує над проблемами церковної єдності, які в продовж історії непокоїли українське суспільство. Поєднання греко-католиків з православними не дали би бажаного результату. Необхідно щось більше. «Нинішня наукова свідомість дає нам можливість витворити щось вище і від православія і від римокатолицизму та зібрати всю нашу християнську історію в одне, як нашу святу спадщину» - вважає Костельник.
Костельник подає характеристику релігійної ситуації в світі так, наче б писав про наш з вами теперішній час: «А нині школа, наука і література в усіх народів незалежні від Церкви; до кожної Церкви належать і такі її вірні, які визнають найрізніші віри – аж до атеїзму включно; масовий лібералізм, раціоналізм і атеїзм аж такі сильні, що раз-у-раз, тут і там, намагаються знищити Христову Церкву, або й усі Божі релігії (тобто такі, що основані на вірі в Бога)».
Переконання, що «лише моя Церква єдино правдива і єдино спасаюча» є основною причиною існуючих міжконфесійних антагонізмів. Тому, на думку Костельника, «вже наспів час і пекуча потреба, щоб ми присмирніли в своїй релігійній гордості, і виразно сказали собі, що нема єдино спасаючої Церкви, бо віра ні в одній Церкві не є наскрізь чиста і правдива (непомильна)». Він вважає, що «ідеально правдива віра – це тільки ідеал, до якого треба нам змагати, одначе, він на землі ніколи не може бути осягнений».
Костельник закінчує працю на високій патріотично-оптимістичній ноті: «Не забуваймо, що саме ми, українці, найважніші наслідники греків у Церкві. Наше покликання тепер таке, щоб усій Церкві дати найвищу науково-релігійну свідомість і наймодерніший тип священика. А це повинно витворити ментальність, яка зближуватиме всіх християн, і з часом повинна зреставрувати давню, дійсно католицьку Церкву. Працюйте, жертвуйтесь, не лякайтесь бути «зародковою клітиною» для нових часів».
Через місяць після написання «Покликання нашої уніятської Церкви» о.Гавриїл очолить «ініціативну групу» та приступить до підготовки «псевдособору». За іронією долі дату початку собору призначили на 8 березня – тобто на день солідарності совєтських жінок. На закінченні «собору» Костельник прочитає звернення до Генералісімуса Й. В. Сталіна. Це й було «привселюдним покаянням», яке Сталін так довго очікував!
Взагалі, останній період життя Г. Костельника, попри всі траґедії і «ламання душі», був чи не найплідніший. За цей час він написав близько десяти філософських і стільки ж богословських праць, які досі не опубліковані. Між ними необхідно наголосити «Упадок релігії» (1940), «Логіка як аналіза техніки людського думання. Том І» (1942), «Віра в Бога» (1942), «Атеїст» (1943), «Навернений Савло-Павло та його роздуми в Аравійській пустині» (1943), «Український переклад божественної літургії Івана Златоустого» (1943), «Диспути Никодима з Йосипом з Ариматеї про Ісуса Христа»(1944), «Святе Письмо Нового Завіту перекладене з грецької на українську» (1944-45), «Матеріалізм» (1945), «Ідеальна людина» (1946). Перераховані праці суттєво відрізняються за своєю якістю і духом від пропаґандиських антикатолицьких праць, що було надруковано у «Єпархіальному віснику» та «Православному віснику» впродовж 1947-48 років («Непомильність папи і римської церкви», «Примат латинської церкви і уніятські церкви», «Римська церква та єдність Христової церкви»). Пізніше ці праці ввійшли до збірника «Гавриїл Костельник. Вибрані твори», що був надрукований у Києві у 1987 році. На думку львівських дослідниць Марії Кашуби та Ірини Мірчук – твори, що вміщені у збірник, «тенденційно підібрані», «мають відверто публіцистичний характер, містять чимало історичних неточностей, грубих помилок та огріхів, які викликають підозру щодо авторства Г. Костельника», наводячи на думку, про фальсифікацію вміщених у збірнику праць.
За день до своєї траґічної смерті (19. 09. 1948) о. Гавриїл розпочав працю «Психологія атеїзму». Постріл вбивці (немає сумніву, що це був аґент КҐБ) обірвав життя о.Гавриїла Костельника на сходах Преображенської церкви у Львові, з якої після розпаду СРСР почалось відродження Греко-Католицької Церкви.



Думайте, читатйте

Джерело: ohirnyk@net.hr

Додано: 2006-06-12

1684

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




Коментарі:

02.11.2011 год.:21:00
anonymus

гарна стаття



 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000145
2809605

4060257
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2019 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.