wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Нуждарі на „мерсах””


Г. Кобильницький

Заходжу на пошту, щоб відправити за кордон лист. Лист рекомендований, адреса написана латинськими буквами. Дівчина за перегородкою розглядає його, а потім каже мені: „напішітє па русскі”. Я розумію, що вона не може латинськими літерами розібрати адресу, а треба ж її „вбити” в комп”ютер. Я: „я не вмію писати по-російськи”. Вона неначе не розуміє і по хвилині знову каже: „напішітє па русскі”. Я знов: „я не знаю російської”. Вона дивується очима, виразом обличчя, але не каже нічого, потім питає кому лист, яке місто. І так, кульгаво підпираючись рідною та мовою давнього окупанта, нарешті виходимо з незвичної ситуації. За всім тим спостерігає мовчазна черга українців на переправі між днем учорашнім та нашою світлою прийдешністю.

Я, звісно, знаю російську. І знаю, що якщо там, у черзі, були люди зі східної України, то вони дуже дивувалися і, напевно, в думках обзивали мене „дурним націоналістом”, „придурком” тощо. Нехай і так, але я все-одно не розумію, чому українець з українцем має розмовляти чужою мовою у себе на батьківщині? Скільки можна байдуже розглядати сумні плоди багатостолітньої русифікації? Тому, хай я уже краще буду „придурком”.

Наші люди не можуть второпати простої істини: від того, що вони собою являють, в тому числі якою мовою розмовляють, напряму залежить те, що собою являє наша держава. Оскільки однак перехід на українську коштує особистого труду, то наші люди воліють думати так: ну, яка різниця!? Або: буде нормальна держава українська – буде і мова. Тому чекають, поростають цвіллю в своєму чеканні не підозрюючи навіть, що держава – це вони.

Я все ще не знаю, яка це „таємна зброя” має допомогти Віктору Ющенку знову перемогти на президентських виборах, але, побоююся, що він розраховує саме на прозріння нації. Люди мають зрозуміти, що Ющенко, це українець і має правильні пропозиції для цієї держави, а відтак – від прозріння до перемоги. Як на мене, це може не вдатися, хоча в інтернеті вперше за роки знаходжу прихильні Ющенку відгуки.

Тимчасом Ющенку, як тільки може, „допомагає” Росія. Ось прем”єр-міністр Владімір Путін, а за менталітетом наступник намісника Бату-Хана, дав чітко зрозуміти, що на цих виборах його фаворит, це Юлія Тимошенко. Він її підтримав, хоча, звісно, не так нагло, як був підтримав „вибір 2004 року”, тобто Януковича. Росіяни таки не докумекали, що українці дуже не люблять, коли їм вказують, як вони мають хазяйнувати у себе в хаті. Що робити, москалі вважають, що вони мають право сунути сюди свого носа. Це їм дає приємне відчуття того, що вони все ще щось вирішують в Україні, а відтак Україна, це все-таки російська колонія.
Не втрималася і путінівська креатура, президент Дмітрій Мєдвєдєв. Цей знову, як нещодавно, „напав” та „нагульокав” на президента України. В інтерв”ю німецькій пресі він зокрема пояснив: все, що робив Ющенко в останні роки, "було спрямоване на те, щоб розірвати традиційні зв'язки між Україною і Російською Федерацією. Це супроводжувалося досить неприємними, я б сказав, сумними речами: розривом економічних домовленостей, героїзацією поплічників фашизму, бажанням переробити історію. Рішення про висилку тих чи інших дипломатів – це просто недружній крок. І на це потрібно реагувати. (...) Так, дійсно, я особисто вважаю, що президент України зайняв досить неконструктивну позицію стосовно нашої країни. У нього домінують русофобські уявлення".
Більшість відгуків під матеріялом, що його передрукувала «Українська правда», були прихильними Ющенку. Це абсолютна новина, яка може підсилити його надію на те, що не все ще пропало. Читач „vps” написав зокрема таке: „Росія не сприймає Ющенка, оскільки він перший, хто в обличчя, наскільки дозволяв йому статус, сказав Росії правду. Він своїми пам”ятниками історії посягнув на святий міф російської історії, міф, на якому стоїть вся Росія. (...) Ющ почав нишити багатостолітню роботу Росії ради асиміляції народів російської імперії. А такого Москва не прощає. Ющ найбільш прагматичний серед наших політиків і найбільш послідовний у своїх діях”. От ТАКИХ коментарів дочекався Ющенко!
А ось ще один читач – „Horizon”: „Чим голосніше росіяни гавкають, тим більша упевненість у тому, що президент Ющенко найбільш правильно відображає інтереси України у міждержавних стосунках з Росією. Ніхто і ніколи не переконає мене у тому, що керівник сусідньої держави, який відповідає інтересам Росії водночас являється патріотом своєї батьківщини. Це несумісне!” Що можна сказати? Якщо „кремліни” у своїй завзятости і ненависті до українського ще трохи посприяють Ющенку, то, хто знає, може йому вдасться перепхати цю виборчу колоду?

От, саме, а коли ж будуть вибори? Справді 17 січня 2010 року, як планувалось? Ситуація радикально змінилась, коли 30 жовтня прем”єр-міністр Юлія Тимошенко оголосила стан грипної епідемії в 9-ти західноукраїнських областях. До речі, 31 жовтня Ющенко мав офіційно почати виборчу кампанію на Софійській Площі, але через епідемію всі масові заходи було відкликано. Тому з того часу кампанію реально веде лише Юлія Тимошенко. Вона щодня виступає на телебаченні, вона (а не лікар) навчає, як поводитися під час епідемії, а ще вона їздить до регіонів, що найбільш постраждали від лиха. Всі інші кандидати, а їх у нас поки 14 чоловік, фактично сидять і пальці кусають. Ющенко, правда теж, як лідер держави, їздить країною, дає інтерв”ю, то, можна підсумувати, що кампанією займаються тільки ті двоє. А що робити всім іншим? Адже, ніхто не знає, коли епідемія завершиться.
Відтак появилися чутки, що буде запроваджено надзвичайний стан і про вибори на довгий час можна буде забути. Ці плітки, правда, мусувалися ще „до грипу”. Вказувалося, що для крайньо непопулярного президента Ющенка це буде єдиний шанс протриматися біля керма довше. Але от, неочікувано, 7 листопада Ющенко твердо заявив, що підстав для таких дій не має. Надзвичайного стану не буде.

Залишається натомість питання переносу виборів з січня на травень, оскільки виборча кампанія зірвана. Важко сказати, що з того вийде. Зрозумілим є лише те, що рішуче проти виступатиме Блок Тимошенко, оскільки там вірять, що січень-лютий, це накращі місяці для перемоги Тимошенко, а, відповідно, відтягування виборів буде грати проти неї.
Якась нечиста сила з тим грипом! На Заході не бракує голосів про те, що жах епідемії навмисно роздувають фармацевтичні компанії, розраховуючи на надприбутки. Проблема полягає у тому, що вакцина проти нового „свинячого” грипу не протестована достатньо, трапляються випадки смерті після щеплення. А у нас істерію розпанахує ще уряд Тимошенко. Арсеній Яценюк вважає, що це зроблено навмисне, щоб люди забули про педофільський скандал в Блоці Тимошенко, про „бютівського” депутата, який, як підозрює прокуратура, на полюванні розстріляв неначе звіра людину і втік за кордон, про безгрошів”я, тощо. Може Яценюк перебільшує, хоча...

24 жовтня Юлія Тимошенко на Майдані почала виборчу кампанію. В зустрічі з нею приймали участь щонайменше 100 тисяч людей. Тепер Ющенко каже, що в Тернополі уже 20 жовтня оголосили епідемію і на той час було 10 смертних випадків від грипу. Тимчасом – каже Ющенко – на Майдан було звезено десятки тисяч людей, в тому числі, з західної України. Прем”єр-міністр Тимошенко чомусь тільки 30 жовтня зрозуміла, що в країні епідемія. На той час офіційно померли уже 30 осіб. Чому чекали так довго з рішучими діями? Чому не оголосили епідемію після того, як померла 20, чи 15 жертва грипу? Я цього не розумію, адже так званйи епідемійологічний поріг давно було пройдено. Так, чи інакше, 30 жовтня в країні справді почалася істерика. І це завдяки уряду, який з успіхом налякав людей, які з того часу і справді думають тільки про те, як не напоротися на цей „чортовий грип”.

Ще цього самого дня, тобто 30 жовтня виявилося, що налякані люди протягом кількох годин викупили все „грипне” з аптек. Уряд обіцяв, що протягом дво-трьох днів налагодить нормальне постачання ліків і – головне – захисних пов”язок. Але не налагодив до сьогодні. І не дивно.

Епідемя виявила-бо, що уряд зовсім її не чекав, хоча нас остерігали ще з весни, що йде новий грип. Не чекав, то ще байка, але епідемія виявила ще страшніше: наші лікарні, це рівень третього світу! Бракує в них усього, а уряд переляканим людям не може доставити хоча б ті захисні пов”язки, які в Мексиці – розповідав мені очевидець – роздавали безкоштовно на вулицях. У нас їх просто нема, хоча на перспективу епідемії мав би бути хоч один мільйон залізного запасу.

Грип показав всьому світу, що ми карикатурна держава, оскільки з одного боку наші можновладці обожнюють „мерси”, вважають нормальним „одягатися в Парижі”, але в своїх українських лікарнях не мають основних ліків та основної апаратури (наявність апаратів для штучного дихання врятувала б життя багатьом людям!). Виявилося, що багатство політиків існує поруч нужди держави і політикам це не заважало і не заважає. Сором перед усім світом, оскільки сусідів довелося просити про гуманітарну допомогу. Уряд дав команду шити (в тому числі в”язням!!!) пов”язки з марлі. Стали шукати цю марлю і в Харкові, в державному резерві, знайшли запас аж з 1972 року...

Тому треба підсумувати: жертв у нас більше, ніж в інших країнах, бо у нас нужденні лікарні; більше, оскільки уряд пальцем не поворухнув, щоб підготуватися до епідемії, яку передрікала нам Світова Організація Здоров”я. Проте вони і далі будуть пишнитися на своїх „мерсах”, в дорогому одязі і наручними годииниками ціною в тисячі... Такі вони є, цього не зміниш. Такі вони, позбавлені сорому випадкові державні мужі, а страждають люди, оскільки „державні мужі”, як в СССР, лікуються у власних лікарнях, де нічого не бракує. На жаль, їм навіть не соромно, їхній розум просто „не ловить”, де тут сором, тому що „мерси” їхні, а Україна не їхня, Україна, це фірма, яка дає можливість заробити гроші на оті „мерси” та інші забаганки карикатурно малих людей в дорогому одязі.

Гроші були не лише на „мерси”, а тепер їх не має ні на що (окрім виборчої кампанії, звісно). Ми вже півроку пливемо на кредитах. А ось тепер, завдяки зокрема президенту Ющенку, Міжнародний Валютний Фонд припинив співпрацю з урядом. Юлія Тимошенко опинилася в дуже незавидній ситуації! Ющенко справді не має до неї уже навіть крихти жалости. А говорили ж мудрі люди одному і другому: ви маєте разом працювати для України! А вони, ні, стали битися за те, хто хитріший гетьман. І чим закінчиться поєдинок двох велетнів?

Г.Кобильницький, Київ, 09.11.2009



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2009-11-09

1233

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000752
2602909

3812455
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.