wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Повернення „вчорашнього””


Г. Кобильницький

У 2006 році я брав інтерв′ю у прем′єр-міністра Віктора Януковича. Під час розмови він справляв навіть нормальне враження. Я так подумав тоді напевно тому, що раніше наслухався, який це він примітивний, що Ганну Герман по личку б′є, з дружиною не живе і таке там. Достовірно відомо, хоч і всі документи зникли, що в юности він сидів за розбій та крадіж, а мужик з нього дебелий, то може й рукою часом розмахує. Хто знає?



Щодо можливого насилля у відношенні до співробітників не буду продовжувати, бо не знаю, але в розмові він виявився, як я уже сказав, нормальним, тобто нічого особливого я не побачив і не помітив. Це було моє друге здивування. Перший раз це було тоді, коли він пішов з кандидатом в президенти Ющенком на теледебати і там Ющенко, як ми чекали, мав його рознести, порвати на шматки, але нічого такого не сталося – Янукович цілком пристойно вистояв цей двобій. Я був тоді дуже здивований.

А під час згаданого інтерв′ю у 2006 році мене здивувало інше. Там після розмови роздавали альбоми зі світлинами Януковича і коли він уже став мені один з них підписувати я попросив, щоб замінили на такий самий, тільки по-українськи. „А що, по-російськи не може бути?” – запитав Янукович і я побачив в його очах справжнє здивування приховане за ледь помітною посмішкою, чи то іронією, мовляв, звертаю увагу на дурниці.


Тепер я розумію набагато більше. Знаю, що в Януковичі, у більшости людей з його оточення, не має в душі жодної ідеології, а часто і віри в що-небудь не має, окрім грошей. Це такі собі бідні сирітки по Совітському Союзі, які домоглися небувалих успіхів в політиці завдяки не менш бідних в цьому плані жителів східної та південної України (а також „наших” росіян, але ті уже назагал діють ідеологічно, мовляв, „дайош в Украінє Рассєю...”).

Чи можна їх звинувачувати у тому, що вони такі? Навряд. Місць виховання, батьків, шкіл, які ти проходив в житті – не замінити, все це постійно в тобі „плодоносить”, бурлить. Тому і Ющенко ставився завжди до тих людей з розумінням, трохи як до заблуканих дітей, людей, які тимчасово перебувають в іншому стані свідомости. Тому він з прем′єр-міністром Януковичем (чи пак ще кандидатом на цю посаду) підписав універсал, де була викладена абетка поведінки голови уряду саме українця, а не особи без нутра. Звісно, Янукович про все це забув наступного дня і інакше напевно не могло бути, адже він слабо розуміє, що таке Україна, що то за ідея така, що за неї люди голови кладуть. Нема що приховувати, складний і тривалий у нас ВИХІД з Совіцького Союзу. Багато років тому мені здавалося, що ми прокинемося раніше, як на Майдані...


Тим не менше Ющенко „заглиблювався в Януковича” і далі, включно до останього часу (правда, це вже більше мабуть тільки тому, щоб не допустити до перемоги „тимошенчихи”, якої Ющенко явно і свідомо не любить). Правда, її та Януковича кілька місяців тому він охарактеризував одним барвним реченням: дай тим людям палець, а руку відкусять...

В цьому, що в тих людях, „регіоналах”, не має жодної ідеології є великий плюс і шанс для України, оскільки досить просто зрозуміти логіку їхніх дій. А також є зрозумілим, що в них не може бути ніяких ідей на зразок: об′єднаємо Україну з Росією. Так, вони за гроші можуть „продати” багато національного майна, але підкоритися Росії, це відрізати власну бізнесову гілляку, на якій всі вони сидять, а самогубцями вони точно не є. Тому переживемо „януковичів”, а може навіть буде краще, ніж всі ми зараз думаємо, сумно розжовуючи цей „всесвітній” сором, що рецидивіста ми собі вибрали на президента...

Власне кажучи, „януковичі” - табуля раза в питанні української ідеї, української історії, і треба це розуміти. Але, приблизно можна сказати, що це той самий сорт людей, який керував „самостійною” в період Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми. Про „сорт” цікаво написав Євген Сверстюк в книзі, „Не мир, а меч”.



„У довоєнні та післявоєнні роки серед школярів на Волині були популярні альбоми, куди вписували приятелеві або приятельці на незабудь якісь слова. Найчастіше там курсував вірш:

Вір уперто, вір і знай,
що колись настане зміна
і оживе твій рідний край,
що зветься дзвінко УКРАЇНА.

Часи були люті й безнадійні: „другі совєти” прийшли надовго, і ніхто не вірив, що при їхній владі оживе Україна. Але оте імперативне „вір” якось підбадьорувало.

Кожен день приносив вісті про збройні сутички наших повстанців із совєтськими каральними загонами. Було ясно, що наші ніколи не здадуться, але було очевидно, що сили нерівні, і сенс цієї боротьби в тому, що вона перейде в легенду. А легенда не вмирає.

Ті одважні, які в шістдесяті роки будили дух і чинили опір комуністичній зморі, десь у підсвідомості берегли ту легенду. Ті, що з Західної України, пам′ятали мову й пісню Повстанського Краю. Ті, що зі Східної, були стривожені легендою. І це зрівнювало погляди хлопців з Волині, зі Львова, з Донеччини. (...)


Коли незримі катаклізми зруйнували поліційну основу совєтського режиму і стало можливим в умовах свободи слова проголосити Акт про незалежність України (1991), а потім проголосити Незалежність України, в суспільстві не виникло вибуху емоцій. І не покінчив із життям жоден з гонителів українства – на знак протесту проти тризуба...

В побут почали входити всі можливі слова, але це не змінювало основи життя, закладеної ворогами українства. Якщо перший Президент України бере в руки переданий національний прапор і тихенько ставить його позаду себе у куточок, то авдиторія бачить, що над ним усе ще панує уважно-пильний погляд покійника Щербицького, і ніякий він не Президент незалежної України...

Саме в його оточенні колишніх вислужників на ниві ідеологічної кар′єри і зародилася думка, що „незалежність нам з неба впала”. Для них справді усе це впало як сніг на голову. Тоді вони раптом побачили, що можна говорити й робити таке, за що вчора тебе знищили б. А головне – можна „прихватизувати” собі чуже, що ще вчора було „недоторканною народною власністю”.

Профанація національних святостей у руках байдужих і недостойних була дійством, яке вони називали „державотворенням”. На чолі незалежної України стали вчорашні люди, які ніколи не любили Україну офірною любов′ю і не захищали її чести. (...)


Є щось релігійне, є щось незнищенне в патріотизмі українських ідеалістів усіх поколінь, згодованих поразками й оманами.

Збоку й здалеку здається, що з минулого залишився тільки попіл і дим зневіри. Злі й дурні карлики вже збираються на свій танок перемоги – і тоді несподівано й невідомо звідки збирається Майдан, якого ніхто не чекав.”

Звісно, Сверстюк писав ці слова відразу після перемоги Майдану і, напевно, йому навіть не снилося, що один з тих карликів, той самий відомий Сверстюку „вчорашній” Янукович, повернеться і стане президентом України. Це як в поганому сні. Будемо сподіватися, що це Бог його руками хоче щось зробити...

Президент Віктор Янукович (я це таки написав і навіть вголос вимовив – президент---віктор---янукович!) почав з символів. Неприємних, але ж, це тільки символи. По-перше, він змінив назву свого офісу: тепер це уже не секретаріят президента України, а, як було у Кучми, адміністрація президента. Потім з інтернет-сторінки глави держави зникла рубрика „Голодомор”. Ну, а третій символ не менш неприємний, ніж другий: благословити його на президентство приїхав сам патріярх московський Кірілл. Там, правда, мала бути спільна молитва у Лаврі Печерській, але в останній день перед 25 лютого, днем інавгурації, її відмінили. Хтось пішов по розум до голови, чи злякалися реакції, бо такого навіть Кучма не робив...


Тим не менше він з ним зустрівся і, як припускаємо, отримав благословення з рук патріярха, якому, як все більш стає це очевидним для самих росіян, просто подобається більш відкрито ніж дотепер демонструвати, що Церква в Росії, це ще один департамент Кремля і ніщо більше. Наші люди, правда, (ті, які не люблять Януковича), мають тиху надію, що це благословення патріярха Кірілла обернеться для Януковича тим самим, чим благословення того ж Кірілла патріярха для збірної Росії з хокею, яка, ну, самі знаєте чим закінчила виступи в Канаді. Правду кажучи, не дуже розумію, чому патріярх Кірілл так переживає за Януковича та Україну, коли система Путіна увійшла в агональну стадію. В Москві треба молитися, а не Київ підпирати, адже ще вчора вам підкорявся Берлін та Прага, Варшава та Бухарест...

Але є і приємні новини. В понеділок 1 березня президент Янукович з першим візитом поїхав до Брюсселя. І він мав рацію, що так зробив, бо уже від давна наш товарообмін з країнами ЄС більший, ніж з Росією, а отже грошей більше на Заході! В Києві дехто каже, що це Янукович так з Путіном домовився, мовляв, щоб не дратувати зайво „бандерлюг” з Галичини, а вже 5 березня він поїде до Москви і „нормально розсабиться в русской банє”, і все стратегічне з північним сусідом обговорить та вирішить.


Будемо споглядати ці переговори. Маю таке сподівання, що в Партії Регіонів є відчуття, що перемога на виборах не була блискуча, в межах похибки, а це означає, що треба діяти обережно. Здається мені також, що там є розуміння „галицького чинника” як мурашника, якого краще не розбурхувати зайвими символами на зразок російської мови, як другої державної, чи відкликання указу про присвоєння Степанові Бандері звання Героя України.

В цій справі, до речі, дуже неприємна несподіванка від поляків, конкретно від керівної партії Плятформа Обивательська, якій в Європарламенті вдалося „всунути” до загальної резолюції про Україну пункт з осудженням рішення президента Віктора Ющенка. Це тим більш прикро, оскільки пункт про Бандеру (один з 21) додано до документу, який дуже оптимістичний для України: там уперше мова іде про те, що ми маємо право на членство в ЄС, наголошено, що Україна, це держава, де є спільні з Євросоюзом цінності та погляд на історію. Це важливий крок в політиці відбудовування нашого місця в „нашій” Європі і, безумовно, нагорода за проведення демократичних президентських виборів. Шкода, що поляки погралися при нагоді такої прекрасної резолюції в політикантство, до якого втягнули несвідомих суті проблеми партнерів з Західної Європи. Я б сказав, з боку поляків, це навіть хамство, яке явно пахне втручанням у внутрішні справи, тим більше, що справа є безнадійна, адже поглядів галичан на цей період, на УПА і Бандеру, неможливо змінити по суті, хоча я особисто обстоюю думку, що ми маємо бути більш критичні стосовно власної історії, бо ми тепер державники.



А Юлія Тимошенко поводиться, неначе повітря з неї випустили. Видно, вона зовсім не враховувала можливости поразки на виборах і тепер нема ідеї, як діяти далі. А основна гра в даний момент торкається саме уряду Юлії Тимошенко. „Регіонали” роблять, що можуть, щоб відправити його у відставку та створити свій уряд. Для цього їм потрібна більшість у Верховній Раді. А оскільки життя любить парадокси, то маємо тут так, що цю більшість Янукович може збудувати тільки з Нашою Україною Ющенка, або з Блоком Юлії Тимошенко. Тому в ці дні йдуть напевно вагомі фінансові пропозиції до членів фракції Нашої України, яка несподівно стала на мить найважливішою фракцією в парламенті. А оскільки для Ющенка Янукович кусає так само підступно, як Тимошенко, то скорше всього таку більшість вдасться збудувати. Тим більше, що навіть підступність має свої відмінності і тут Янукович „виграє” з Тимошенко, як людина все-таки більш передбачувана, я б сказав також, більш проста в доброму розумінні цього слова. Щож, всім по заслугах...

Г.Кобильницький, Київ, 1 березня 2010 року



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2010-03-01

947

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000535
2408350

3538851
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.