wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Корпорація КДБ”


Г. Кобильницький


В 2004 році я повірив в чудо. Очима своєї душі я тоді побачив нову, красиву Україну, Україну, яка після століть поневолення покаже своє справжнє, тобто не поневолене обличчя, а оскільки не поневолене, то справжнє, оголиться нарешті душею і стане квіткою серед держав Європи. І я жив тими надіями. До вчора...

Інша Україна почала існувати у 2005 році. Її президентом став українець, тобто людина, яка є ним не лише з причини громадянства, але має душу українську. Цей президент (Віктор Ющенко) намагався нам повернути пам’ять історичну, відродити в нас гідність... Але після 5-ти років все це завершилося появою на київському троні „пана випадковости”, людини, яка може бути сумною алегорією антигідности, безпринципности, неосвічености... Не відомо, чи Ющенку вміння бракло, чи просто те, що він бажав зробити – об’єктивно неможливо було зробити (за так короткий період)? Мені здається, що одне і друге, на жаль, тут спрацювало. Важко втілити такі плани в суспільтві, де свідомі українці становлять не більше третини від загальної кількости населення держави. Кажу так на основі різних опитувань суспільної думки. І з них виходить саме така тенденція, таке узагальнення. Якби цього було мало, оця „третина” виявилася пасивною, не творчою. Тоді, в 2005 р. я сподівався спалаху в літературі, мистецтві, культурі, якогось нового „вапліте”, „хвильових” та „скрипників”... Але ні. Всі чогось чекали неначе, залягли, зайнялися своїм „нехитрим” ділом, а може просто виявилося, що ідея „красивої України” звичайнісінько в світі „не запліднює” цієї меншини? Отої третини? Може в них сил творчих бракло? Не знаю. Остаточно ми 5 років майже втратили; Ющенко щось там зробив для історії, для наших думок, Юлія Тимошенко, як голова уряду, не провела ні однієї економічної реформи і навіть її не планувала; одна третина „свідомих” проспала той час, а на це все наклався ганебний „танець сварок” поміж „героями Майдану”. Результат: прихід до влади „випадковости”, розчарований Ющенко, апатія і безнадія в суспільтві. Тепер москалі радіють, їм одним до сміху...


А ким є оті дві третини? Там є усе, але основна частина, то люди „впівдорозі”, тобто такі, які будуть як дерево від вітру схилятися до того, хто в державі матиме владу, буде більш впливовим, таким, що спроможний нав’язувати свій погляд. Друга основна частина отих „двохтретин”, це малороси, які в любих умовах тоскним оком споглядатимуть на північ, бо без Москви вони почуваються неупевнено, некомфортно... Ну, а третя частина, це просто росіяни, яких тут справді дуже багато, бо мільйони!

І от, маючи таке населення, ми з 1991 року намагаємося збудувати тут Україну, тобто, по-правді сказати, намагаємося нав’язати двом третинам населення свою думку, свій погляд на те, що таке Україна і якою вона має бути надалі. Значною мірою, ніде правду діти, це галицька точка зору.

Леонід Кравчук був президентом України не дуже довго, на додачу, тоді була ситуація „свіжа”, ще сповнена динамічної перехідности поміж СССР і тим чимось новим. Кравчуку, звісно, подяка за біловежські домовлености без яких, а отже і без Кравчука, може і на було б проголошення повної самостійности України.

Кравчуку на заміну прийшов „червоний директор” з Дніпропетровська, родом з села Чапаївка, Леонід Кучма. Треба віддати належне, що йому вистачило кмітливости, щоб вміло балансувати між сходом та заходом України. Завдяки чому він – зі скрипом – але пробув два відведені йому президентські терміни. Він намагався зайво не провокувати злості ні у мешканців Донецька, ні Львова. І так, нічим не ризикуючи, Україна, правда, загниваючи як держава, прожила отих 10 „кучмівських” років. Кучмі все це сумно закінчилося, з одного боку убивство журналіста Гонгадзе, з другого спроби продовжити собі термін шляхом призначення у порозумінні з Москвою наслідника. І тим наслідником став Віктор Янукович.


Тут Кучма перегнув палку і люди збунтувалися, бо явно більшість була не за Януковича, за нього був Путін та Кучма. Спалахнула Помаранчева Революція, і от уперше владу в країні взяв українець в хорошому розумінні цього слова. Наші перспективи виглядали тоді райдужньо: країна з величезним економічним потенціалом, демократія, очікуване зближення з Заходом, безвізові режими, чого там ми тільки іще не чекали... За цей час, за ті 5 років, сталося чимало доброго для української справи, а хоч і далеко не досконала, то все-таки демократія, свобода слова настільки себе утвердили, що нам ніхто не здавався страшним, навіть Янукович у тіні Кремля. І ми його не боялися, а навіть думалося, що це позитивний напрямок, оскільки є шанс на історичне зближення між русофільським „кисілем” на сході України і західноукраїнським патріотизмом, здавалося, він змушений буде прийняти встановлені правила гри. Сталося однак щось, що ледве чи хто-небудь міг передбачити: вони прийшли і перше, що зробили - наплювали на нас, на українську ідею, і плювали вони утрьох: Путін, Мєдвєдєв і Янук! Всі знали, що він русофіліст, але щоб до такого рівня! І неочікувано виявилося, що всі досягнення Помаранчевої Революції вони, тобто „януки” з московітами, спроможні знищити протягом декількох місяців. І стало страшно, паршиво навіть, бо аж такого цупкого донецько-московського симбіозу ніхто просто не чекав.

Мало нас потішає факт, що навряд, чи „януки” це роблять для того, щоб принизити нас чи українську ідею принизити, хоча і таке може бути; що, насправді, вони банально продають країну шматками ради того, щоб Путін дав трохи нафто-газодоларів. А якщо уже і принижуть нас, Україну, то це тільки тому, що „президента України” попросила про це „сама Москва”! Звинувачувати Януковича в такому (що він це робить з особистих мотивів), це мабуть завелика честь для нього. Проте, я не маю сумніву, що для цинічного Путіна це і є суть питання. Він тут кілька зайців за раз убив. По-перше, взяв реванш за 2004 рік, по-друге осмішив нас „харківською зрадою”, але ще більше „малоросійським виступом” Віктора Януковича в Штразбурзі, де він вгробив всю політику Ющенка, націлену на визнання світом Голодомору як лиха, що переламало хребет українському народу. Оце „чудо” поїхало до Штразбурга і сказало: це ніякий геноцид українського народу, це „общая бєда” (загальне лихо) народів СССР! Який сором! Після такого, вже не тільки Путін, але увесь світ сміється з нас, як з країни політиків-ліліпутів. По-третє, Путін зміцнив таким чином свої позиції в очах росіян, мовляв, Україна „патіхоньку” повертається назад під московські крила, тобто повертається до статусу колонії, а отже Путін правильно всьому дає лад. Найстрашніше, що Путін таким чином не дурить росіян, оскільки... це правда. Ми зараз знов країна-карлик, таке „невідомощо”, щось таке, що лише росіянам не смердить.





І ось так... У 2004 році ми вибралися з багна, 5 років захоплювалися волею, правом „вішати собак” на президентові України, щоб попасти тепер у ще глибше багно, у трясовиння безкінечне якесь. Хтось мені говорив, що стало так жахливо, оскільки Янукович родом з пролетарського Єнакієва, тобто народився в середовищі простих „трударів”, приїхавших з усіх кінців тодішнього СССР, тобто в середовищі, де нема не тільки національности, але й будь-яких принципів, окрім тваринних інстинктів виживання. Тому, мовляв, він гірший навіть від Кучми, оскільки той народився все-таки в селі, яке, колись принаймні, давало основи якоїсь моралі, обрисовувало душу якимись принципами. Янукович цього шансу від життя не отримав.

На додачу, він, можливо, з тюрми вийшов як агент КДБ, а, як відомо, раз попавши у ці тенета, ніколи уже з них не виходиш, тільки смерть тебе з ними розлучить. Тому, можна сказати, що нами тепер керує не так Янукович, і не Росія навіть, а потужна корпорація „чекістів”. І, якщо це правда, а це може бути правда, то на душі стає зовсім моторошно і безпросвітньо, оскільки насправді отаким чудернацьким чином ми неначе знов об’єдналися з Московією. Чекісти, це однакове лихо, як для Росії, так і для України.





В протилежности до періоду Ющенка, ця влада, хоча б тому, що це влада чекістів, буде людям автоматично здаватися сильною, тобто під нею чиновники, кар’єристи тощо вже „лягають” тисячами, аж залишиться тільки оголений стрижень нації, вулик справжніх українців, які не зможуть „лягти”, бо мають стрижень, і будуть думати, як боротися з тим новим нашим нещастям. І вони будуть боротися, і вони, як завше у нашій історії, будуть у меншости, але це не означає, що вони будуть без шансів на перемогу.

Тому не треба дивуватися, що в західній Україні людям руки опали і повсюдно чути одну, безнадйну в своїй суті оду: треба віддалятися від цього совєто-російського багна, бо інакше в нас ніколи не буде шансу на нормальне життя. Треба відділятися... І я тих людей – хоч не підтримую, але розумію.

Іноземці, які вирішили жити в Україні, тепер, бачачи, що витворяють „чекісти”, хочуть втікати звідси розуміючи, що нинішня безнадія справжніх українців, безмежна відданість Росії східних українців і повернення до Києва КДБ, рано чи пізно призведе до спалаху громадянської війни. І вони ідуть звідси, з країни, яка ніяк не може дотягнутися до нормальности.

Росія, отже, тріумфує! Вона справді зараз опинилася перед шансом, щоб знову ковтнути Україну, а, якщо уявити, що всі ці люди були в КДБ (доказів нема), то в певному сесні, об’єднання уже сталося.

Але, проте, вони, росіяни, навчені досвідом, уроками від УПА, будуть думати про те, чи потрібна їм західна Україна, яка ніколи не змириться з російським домінуванням? Може зробити так, як від давна пишуть про це росіяни на інтернетфорумах: забрать Україну, але Львів повернути полякам, а Чернівці румунам... І буде спокій, і буде остаточна смерть „українського питання”... Європа може справді закінчується у Львові?

Звісно, в нас віра і ми, очевидно, врешті-решт вийдемо з того. Але, дуже можливо, чекають нас роки „державного загнивання”, апатії, які, будемо сподіватися, призведуть до того, що через певний час нас буде більше, ніж третина населення і ми таки зможемо збудувати красиву державу.


Ну, а „чекісти” увесь той час будуть обливати брудом українську ідею. Найновіший приклад – Ганна Герман-Стеців, нині заступник голови адміністрації президента України. Галичанка, яка заперечила все галицьке. Ось до „янука” запросили іноземних журналістів, і Ганна Герман сказала їм, як це неначебто вона завжди думала, що Ісус Христос - українець! І його мати - Діва Марія - теж українка! А далі заінтригованим журналістам Герман розповіла таке: „Уявіть, яке було моє здивування, коли прочитала, що це неправда. Проте, я зі Львова. Нам завжди розповідали про те, що українці – найкращі, що Україна – найкраща. Там всіх вчать, що навіть Ісус Христос був українцем.”

Я не був свідком цієї зустрічі. Про це в Телекритиці написала журналістка Юлія Банкова. Але зрозуміло про що ідеться: осмішити наших людей, українську ідею, зробити її посміховськом світу. І тим займається Ганна Герман, Віктор Янукович, міністр освіти Табачник і багато інших. Але ми знаємо, що в період СССР тим самим займалася КДБ! В Польщі офіційна пропаганда десятиліттями переконувала людей, що українці, це не люди, а тварини, які відрізують жінкам груди, дітям виривають ніжки, а мужчинам відрубуть голови. Пройшли десятиліття – а неначе ніщо не змінилося. Для нас. Для української ідеї. Ворогів більше, ніж прихильників.

Все-таки добре, що була Помаранчева Революція, бо хоч і принесла вона безліч розчарувань, то разом з тим, вона на 5 років пересунула прихід до влади в Україні корпорації КДБ. Все-таки тепер більше шансів, що ми все це вистоїмо, ніж, коли б це сталося у 2004 році, погодьтеся...





Г.Кобильницький, Київ, 17.5.2010 року



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2010-05-17

954

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000529
2408344

3538845
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.