wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Поклонитися карлику”


Г. Кобильницький

„Велика Історія” прийшла поклонитися духовному карлику! В першу мить, коли мені про це розповіли, я не хотів вірити. Виявилося однак, що справді, воно так: Дмитро Стус прийшов до Віктора Януковича, щоб привітати його з 60-ми уродинами! Ви в це вірите? Краще повірте, бо це правда. І хоч сам Дмитро не є „Великою Історією” напряму, то, все-таки, через Великого Батька, Василя Стуса, він неначе автоматично є заодно і „Великою Історією”.

Про це написала у своєму блозі в „Телекритиці” зокрема Ірина Славінська: „У квітні Дмитро Стус увійшов до Громадської гуманітарної ради, очоленої Віктором Януковичем. Чимось нагадало франшизу: це як випускати який-небудь обухівський (від міста Обухів під Києвом) туалетний папір під торговою маркою "Kleenex". Залишалося хіба що порадіти, що Стус-молодший не продешевив. Недаремно його старші колеги по культурці регулярно нагадують, що продаватися треба дорого, бо ім'я штука практично безцінна. Прізвище Стус так точно. Рішення здати його в користування людям, які навряд чи поділяють ідеали Василя Стуса (та й навіть не спромоглися назвати університет його іменем) має коштувати дуже дорого. В сенсі кармічному та фінансовому. Але чомусь Дмитро Стус досі не їздить на "лексусі". Та і на різноманітних публічних церемоніях, включно з днем народження Гаранта, він досі з'являється в незмінних картатих тенісках.”


Тобто загальнонаціональний психоз „возлюбім пахана” (провідника банди) триває і розгортається все ширшим фронтом. Неначе у нас відбулися не просто президентські вибори, а загальнонаціональне „вимивання клепок” з голів українців. Ось міська рада Києва за нещодавнім „наказам” російського патріярха Кірілла уже переіменувала вулицю Мазепи на Лаврську (колишня Січневого Повстання). Тільки патріярх російський „порекомендував” це зробити і, будь ласка, хахли (а як ще назвати таких людей?) уже прийняли „правильне” рішення! Просто вірити у це важко! Найбільш цікаво однак те, що голосування в цій справі було б неуспішним, якби тільки „наказу” російського патріярха не підтримали депутати з Блоку Кличка. Так, так, всесвітньо відомого боксера! Невже йому теж треба грошей від „пахана”? Навряд - Кличко дуже багата людина і, що головне, чесно заробив ці гроші. Чому тоді не лише „бідняга” Дмитро Стус, але і багатій Кличко пригнувся перед „паханом”, „ліг під Москву”? Я не знаю! Я просто цього не розумію, що твориться в головах тих людей! Що тоді мають казати „маленькі українці”? Звідки їм черпати приклад і наснагу, щоб протиставлятись нахабству москалів та „губернатора Малоросії”?

Що ж, можна втішати себе тим, що наша нація значною мірою вижила завдяки саме „малим українцям”, завдяки простим селянам, які спротивлялися русифікації, колективізації, були в Галицькій Армії, в Січових Стрільцях, були в УПА. Але, зізнаюся, в даний момент, мала це втіха, оскільки надії черпати нема звідки.


Пам’ятаю, як я 6 років тому обурювався, коли інша „Велика Історія” пішла працювати до Януковича. Я пишу про Тараса Чорновола. Він потім скаржився, що при появі в столиці Галичини на нього вказували через це пальцем, а то й словами невишуканими обзивали. На вчинок Дмитра Стуса такої реакції, звісно, не буде. Адже, звикаємо, така поведінка стає нормою...

Я б Тарасу Чорноволу напевно донині пам’ятав цей вчинок, якби не перемога Помаранчевої Революції. В її світлі „ривок” Тараса здався в якийсь момент просто малоістотним, банальним просто, філософським навіть (син Великого Батька шукає свого власного, оригінального шляху; син Великого Батька хоче власного життя – без тіні Батька над собою, тощо). Проте, якби революція провалилася, то я точно був би думав, що так сталося через таких людей як Тарас Чорновіл...

Звичайно, Партія Регіонів має поки мандат довіри суспільства як кожна нова сила, що приходить до влади. До часу, доки вони не захопили центральної влади, своїм виборцям говорили, що життя в Донбасі не можна покращити, оскільки „помаранчевий Київ” заважає. Тепер цього аргументу у них вже не буде, оскільки нині вся влада в руках Партії Регіонів. А може бути по-різному, оскільки уже видно, що в партії почалися внутрішні чвари через те, хто має бути ближче корита. Нестора Шуфрича – динамічного поборника „помаранчевих” - вигнали з посади міністра, а це тільки те, що видно, а під килимом там одні зуби напевно скаляться. Далі, отже – буде цікавіше.


А все через те, що бути при владі в Україні, то не „вирок”, який означає, що тобі доведеться важко працювати за відносно скромні гроші, якщо рахувати рівень твого особистого вкладу і віддачі у грошовому еквіваленті. Влада в Україні означає, що ти отримуєш доступ до „дурних грошей”. При чому відразу якісь мільйони ідуть замість на потреби держави – тобі в кишеню. Люди психічно не витримуюють таких ситуацій і стають якимись монстрами, грубими творами, які все менше і менше нагадують людину.

По Україні, як мабуть ніде в Європі, їздить багато дуже дорогих автівок. Нікого не цікавить, що дороги криві, головне показаться – ти в успіху, тобі везе, бо ти на дорогій автівці! Така в нас „філософія” життя нині. Кілька років тому в Києві завели „новацію”. В урнах на сміття нарешті появилися (як в Європі) пластикові пакети. Раніше (совіцька практика) прибиральниці просто піднімали край урни і сміття вимітали віником. З часу як в урнах з’явилися пакети прибиральниці виймають це сміття... руками і перекладають в загальний мішок. Такий прогрес! Уявляєте! А в той самий час мер Києва просто плавиться в грошах, а місто заощаджує на пакетах, які коштують кілька копійок. Я вже не кажу про, наприклад, трамваї, які нагадують трупів і щодня „помирають” від старости на вулицях столиці України, їх потім реанімують і вони знов трохи живуть. І таким чином їм не дозволяють померти, хоч давно мають на це право.


І так воно йде: тотальне окрадання країни мусить означати зубожіння людей і брак грошей на основні потреба міста чи держави. Тому ті багаті в тих своїх супердорогих автівках справляють враження людей зупинених в розвитку, яким випадково в руки попала цяцька і вони розкошують, і їм треба розповісти про це всьому місту, країні, а найкраще всьому світу. Однак в протилежности до них світ знає, що вони придуркуваті, бідні люди, яким потрібен психолог, лікар, а вони цього не знають і, боюсь, цієї правди ніколи не досягнуть своїм розумом. В Україні їздити на дорогій автівці – це нині (як на мене) - просто сором незалежно від того, гроші на автівку крадені чи чесні. А соромно саме тому, що дороге авто стало асоціюватися з людиною з обмеженими розумовими та психічними можливостями. Отак, ті крадії спотворили нам дійсність та довкілля.


А увесь цей політичний бомонд – як з однієї краплі води, тобто з СССР. Після Помаранчевої Революції у нас з’явилася програма „москаля” Савіка Шустера, який приїхав з Росії до Києва у пошуку свободи слова і він її знайшов. До нього приходили всі політики – кого він тільки запросив! І там були постійні сварки поміж „помаранчевими” і „регіоналами”. Одного разу хтось сказав і почула це вся Україна, що ці сварки несправжні, показушні, оскільки коли іде реклама, коли вимкнені камери, в кулуарах ті самі люди обнімаються, поздоровляють з днем народження чи іншим сімейним святом. Тобто ці політики насправді займаються спільним бізнесом, і в них не має в дісности ніяких переконань, вони є тільки для „виборців”. Я думаю, що це в ширшому значенні дійшло і до загалу суспільства, що пояснює значною мірою його шалену нинішню апатію. Довкола брехня, позірна гра на виборця – кому вірити?

Звісно, на цьому тлі Ющенко був прикладом політика, який має справжні переконання, проте, врешті-решт, він набрав рис політика неуспішного (завдяки зокрема Юлії Тимошенко), який не може нічого змінити, бо не дають, а він не в силі (слабак) побороти опір. І врешті люди відвернулися від нього – мали багато сподівань, але даремно. Тепер вся злість за „дурного Януковича” – на Ющенка пішла. Доля йому справді не стелиться з 2004 року. Я щасливий, що принаймні він, в протилежности до Стуса Дмитра, не побіг вітати „пахана” з днем народження.

Г.Кобильницький, Київ, 10 липня 2010 року.



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2010-07-10

1292

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




Коментарі:

28.07.2010 год.:12:36
dm

Московську і американську окупацію треба поборювати. Стус=боягуз і опортуніст
Свободу політзаключеним! свободу преси!



01.08.2010 год.:14:10
Kyiv

i Drach tam tezh buv...



13.11.2010 год.:23:26
Славінська

у мене немає блогу на "Тулекритиці".
Перевіряйте інфу більше, ніж за 1 лінком. Це було на написане на "Українській правді". Виправде неточність, будь ласка.



 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0001118
2602155

3811369
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.