wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Союз з Євросоюзом”


Г. Кобильницький

Я живу у Києві вже 11 років. На початку це був Київ з періоду „другого Кучми”. Тоді жилося досить сумно, сумбурно, оскільки „совєт” при владі мав, напевно, вводити в зажуру кожного українця. Але була водночас надія, яка полягала в тому, що колись це закінчиться і ми станемо жити інакше; що справи в країні візьме в свої руки „українська стихія” і тоді почнеться довгоочікуване відродження нації та процвітання держави. Ця надія значною мірою зміцнювалася наявністю, як ми тоді вважали, справжньої, хоч і не дуже сильної, опозиції. І, нарешті, в той час появився в нас уже Ющенко...



Чекали декілька років, план офіційного Києва та Москви посадити у кріслі президента України „кучмівського наслідника”, провалився. Щастю не було меж тим більше, що він провалився завдяки вуличній активності „простих” людей. Грохнула Помаранчева Революція і владу взяла в свої руки демократична, прозахідна опозиція, а Ющенко, на додачу, виявився іще українцем за поглядами та переконаннями. Я писав тоді „оди до неба”, бо здавалося, що маючи відповідну владу (а такою вона здавалася тоді) і такий потужний потенціал країни, ми швидко все тут змінимо докорінно. П’ять років майнули і ми зрозуміли, що зміни тільки місцями сталися суттєві (все це зараз, як заразу, ліквідують „януки”), але вцілому – розчарування! Розчарування тим глибше, бо всі ми очікували так багато (не будучи готовими нічого давати)! На додачу „демократи” довели ситуацію до абсурду, коли це через безнастанні сварки поміж Тимошенко і Ющенком у людей виникало бажання замінити їх просто будь-чим, щоб тільки це закінчилося...

Воно так і сталося: прийшов „будь-хто”, представник нижчої верстви пролетаріяту в найгіршому розумінні цього слова; і довкола нього повно такої самої „дрібної риби”, яка вміє блистіти лише своїми дорогими автомобілями, телефонаии, але не інтелектом, не мудрістю, якої дефіцит у нас великий. Несподіванка у тому була прикра, що цього інтелекту, мудрости, виявилося у нової влади менше, ніж можна це було передбачити. Якби знаття – тоді може цьогорічні президентські вибори закінчилися б інакше... Але про „якби знаття” писав уже Остап Вишня...



А так, маємо президента, який на зустрічі з німецькими бізнесменами розповідає, як йому в резиденції Межигір’я німецькі робітники якийсь будиночок поправляли, і як вони добре працювали, і як він їм дивився на руки... Там одні шедеври! Ось, наприклад, цей: (нагадаю, це зустріч з німецькими бізнесменами, яких Янукович мав заохотити вкладати у нас свої гроші): „Як українською мовою слово "отдєлка"? - запнувся Янукович і озирнувся за допомогою до присутніх членів делегації, які проковтнули язика.
- Хто мені скаже, як буде "отдєлка"? - перевів президент України погляд з одного міністра на інший.
- Оздоблення! - почулося з зали.
- Оздоблення? - перепитав Янукович.
Але такий переклад йому не сподобався.
- Ні, я скажу "отдєлка", бо це зрозуміліше. "Оздоблення" не дуже зрозуміло. Навіть для мене. Німці, які слухали синхронний переклад виступу в навушниках, мало зрозуміли логіку всього цього”. (фрагмент статті Сергія Лещенка в „Українській Правді”)

Маємо президента, який плутає прізвища, назви країн і ледве не в кожному реченні проявляє не лише брак освіти, але, що ще гірше, жахливі комплекси дивака, який опинився не на своєму місці. Щож, за 5 років може „подорослішає”, навчиться етикету і якось воно поштовхається уперед...



Найгірше є те, що нікого особливо це не шокує, бо люди приблизно чогось такого від Януковича чекали! Тобто нічого не чекали, то й не критикують... Росіяни чекали від Януковича конкретики і вони мають приводи до задоволення! Загалом, ми впевнено рухаємося в напрямку хворої системи, яка в багато чому вже починає нагадувати Совіцьку Україну...

Найгірше є те, що нема звідки брати надію. Опозиція розторощила себе власними руками... Вчорашні демократи наввипередки бігають нині до „профана” просити милостині, бо це відкриває доступ до „дурних грошей”, і їм ні чуть не заважає те, що ще кілька років тому вони обзивали Януковича останніми словами (навіть не хочеться наводити прізвищ). Сорому нема! Він, сором, неначе припинив існування в нашій країні. Нема цінностей, окрім грошей! Візьмуть від кожного, з кожної руки будуть їсти, навіть неуявимо огидної руки! Хто породив таких людей?



Юлія Тимошенко... їй навряд чи хто-небудь ще завіриться, хоча вона й робить вигляд, що вона з іншої „глини”, ніж Янукович (вона справді з іншої). Ющенко образився мабуть на націю і взагалі не показується на людях. Нових сил поки не видно. Чую, в народі, появляються надії, що за 5 років Януковича замінить Тигіпко... Дай Боже, бо він інтелігентний і вигляд у нього „європейський”, проте в душі він проросійський, яке і „пахан”, то, я не упевнений, чи така заміна мала б глибший сенс.

То що таки робити? Де надія? Мабуть тільки у тому, що життя любить несподіванки, і ми, врешті-решт, колись-то, таки викрутимо на пряму дорогу. Але все це, як і Помаранчева Революція, буде мало вартувало, поки ми самі не змінимося, поки не зрозуміємо, що нинішня влада нас принижує у всіх напрямках, що нам щодня, наспрявді, треба соромитися перед світом за безліч речей: починаючи від „сидящого в мішку з комплексами” президента, двох літаків, якими літають наші можновладці під час державних візитів (в один уже не поміщаються), чи скаженно дорогих телефонів, які наші карликуваті чиновники виставляють на столи під час державних візитів на Захід і тоді виявляється, що серед колег-іноземців ні в кого нема такого (дорогого)... Наші думають, що соромитися мають іноземці, іноземці думають – які примітивні наші... Хто правий?



Комплекси з „профана” вилазять назагал під час закордонних візитів, де він почувається невпевнено в своїх мештах зі страусиної шкіри, він просто по-стилю не підходить до європейського рівня. А інакше він не може ходити, бо тоді перестане його поважати оточення з Донецька. І так то...

Ми тут, в Україні, до влади „повних профанів” врешті-решт звикнемо. В цьому безумному періоді може навіть подорослішаємо, як нація, як українці, може навіть нам це піде на користь. Українське все-одно переможе, бо така є закономірність нашої історії, що під всяким чоботом виживаємо і десь-якось знаходимо силу, щоб знову й знову пробувати будувати Україну, цей наш палац, цей заповіт всіх предків, і колись-то воно буде, тільки, хотілося б пошвидше, бо літа пливуть...



Так ось, з „профанами” ми туди-сюди, і якось воно буде. Гірше те, що Москалі задумали союз будувати з Євросоюзом. Якщо ідею вдасться воплотити, то малим державам в Європі стане важче дихати, а ми, взагалі-то, ризикуємо на довго опинитися квазі-державою, керованою насправді з Москви. Великою мірою вже зараз так є, проте влада „януків” молода, не утверджена, тому цього ще ніхто не сприймає як факт (мовляв, ми знову совіцька, чи пак російська Україна). Але от якщо москалям вдасться побудувати стратегічний союз з Євросоюзом, то це буде надовго, і ніхто в Європі тим більше не захоче мати жалости до страусових мештів Януковича, чи дико дорогих автомобілів нашого вічно голодного чиновництва. Просто плюнуть на такий рівень культури, а на російську культуру (подібну) дивитимуться через окуляри стратегії...

Москалі вже давно думали якось обгнуздати Євросоюз. Путін „кохався” то зі Шредером, то Шіраком, не кажучи про Берлюсконі. Але це – як показав час - не дає тривалого стратегічного ефекту. То вони задумали зробити це „офіційно”, через Брюссель. Стратегічний союз „вєлікой” з Євросоюзом...

Путін, це не Янукович, і він мабуть розуміє, а принаймні його радники розуміють, що Росія довго так потягне, потрібні модерні технології, які є на Заході (і яких не так просто вкрасти, як це постійно колись робив СССР). Заходу натоміть потрібен спокій на Сході, який, за підтримки Брюсселя, Росія, як думає, може запевнити.

Звучить доволі фантастично, проте я б не ставився до цього, як до фантастики. Для нас загроза в даному випадку у тому, що менші держави, тим більше не члени ЄС, будуть зведені на поля, тобто, фактично, за змовю великих, втратять самостійність.



Ми ще не знаємо, яка буде відповідь Брюсселя на ці „залицяння” Кремля. Це може бути не завтра, але якась відповідь має прозвучати. Що подобається – при всій дурості російської системи – там все-таки є мислення про прийдешність, а у наших політиків („профанів”), одна лиш проблема: де ще грошей взять?

Г.Кобильницький, Київ, 6.9.2010



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2010-11-08

1077

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




Коментарі:

18.11.2010 год.:21:41
аврора

В Україні або президент-раб московський або колаборант Гамерикі. Одна х...я. А ще ми втратили ядерний статус і ніхто серьозно не хоче з нами балакати. Піде Янукович і знова виберуть махінатора, що буде служити чужим.
А, розігнати їх на х...утір метеликів ловити, а хай пізнають козацький нагай!



 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000328
2523996

3711155
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.