wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Зізнання поляка”


Г. Кобильницький

Кожен українець, який народився в комуністичній Польщі і потім ходив там до школи, дорастав, добре напевно пам’ятає специфічну атмосферу цієї соціалістичної держави. Комуністична пропаганда постійно у різних формах нагадувала, що ми, українці, в принципі, люди ненормальні, оскільки надзвичайно кровожерні. І не просто так любили убивать Богу духа винних поляків, а убивали „вишукано”, з насолодою, виколюючи їм очі, відрізуючи язики, а жінкам груди і... не хочеться навіть перераховувати того всього.





Звісно, на противагу цій жахливій картині українця-кровожера давалася картина благородного поляка, який, як навіть і убивав українця на Волині, то виключно у відплатних діях за попередні звірства УПА. Серед українців, за задумом авторів цієї пропаганди, також бували „нормальні люди”, але таких, так само як поляків, убивала кровожерна УПА.

Багато хто вірив у це. Важко було не вірити: пропаганда була зусебічна, а доступ до незалежної інформації сильно обмежений. Знаю випадки, коли доростаючі діти українців з акції „Вісла” певний час соромилимися навіть своєї нації, бо сила цієї пропаганди була неймовірна. Вони говорили собі: поляки, от нормальні люди, а ми якісь такі... з сокирами... Люди, які таке пройшли, з часом, дорослішаючи, як правило починали розуміти, що в житті просто так не буває: одна нація нормальна, а друга хвора, життя просто не любить таких чорно-білих схем, де з одного боку є лише добро, а з другого – само зло; життя все це перемішує. Проте я переконаний, що не всі молоді українці у Польщі дали собі раду з цією проблемою, частина стала згодом поляками, записала собі іншу національність, бо дуже всім хочеться бути нормальними людьми. Я це розумію. Але ми, українська нація, тих людей втратили і назагал незворотньо.





Я мав колегу. Поляка. Він мене колись запитав: я все розумію, ви боролися за свою державу (в сорокових на західній Україні), і ми боролися, тільки, чому ви були такі жорстокі? Я йому тоді нічого не сказав, бо починати чергову дискусію про Волинь – не хотілося. А через певний час він сказав ще таке: добре, що цей Львів у вас, а то у нас тепер були б Балкани... Точно були б, я не сумніваюся...

Недавно я зустрічався з паном Дмитром Сабатовичем. Це українець, лемко, якого у 1947 р. депортували з села Довге поблизу Горлиць (нині воно не існує). До речі, він мені сказав, що назва міста Горлиці (Gorlice) походить від слів „гори” і „лице”, мовляв, „гір лице - Горлиці”. Але він мені також сказав, що під час І світової війни його родина втекла разом з відступаючою російською армією аж до Києва – так боялися австріяків. А чому так боялися? Пан Сабатович відповів мені: „Росіяки” переконали людей, в тому числі мого діда, що австріяки будуть відрізувати жінкам груди...”

Звісно, я відразу побачив в цьому аналогію з діями польської та совіцької пропаганди щодо УПА. Очевидна річ - цілі були подібні, але в останньому випадку йшлося ще й про те, щоб максимально скомпрометувати ідею самостійної України, якої такими виразистими носіями були воїни УПА (може не всі, але напевно більшість).


Чотири-п’ять років тому була історія з пам’ятником жертв УПА у Варшаві. Так звані організації кресові будь-що настоювали, щоб такий символ з’явився в столиці Польщі. Приготовлено уже було навіть проект пам’ятника, на якому виднів стовбур дерева довкола якого на колючому дроті підвішено декількох дітей. Цю світлину я бачив задовго до цього і вона „ходила” по світі під назвою „жертви УПА”, а в 2003 році Александер Корман (львовяк з Вроцлава) використав її у своїй книзі пз.: „Організація Українською Повстанською Армією геноциду поляків на Волині”. Він памер, здається 2004 року, то вже не спростує своєї брехні.

Хвала журналістам польської газети „Жечпосполіта”, яким захотілося поритися в архівах і знайти правду про цю світлину. А було так, що насправді це були жертви божевільної циганки, яка навіть не жила серед українців. Її звали Марянна Долінська і вона повбивала своїх дітей в 1923 році. Її потім судили і журналісти знайшли матеріали з цього процесу. До речі світлину нещасних дітей на стовбурі виконав тоді поліцейський фотограф. Таким чином вдалося виявити брехунів.

Постає запитання, а що було б, якби польські журналісти не розповіли правдивої історії про цю світлину? Очевидно, такий пам’ятник нині стояв би десь у Варшаві. Інша справа, що цю світлину досі можна надибати в інтернеті з підписом „жертви УПА”, або „жертви українських націоналістів”.

Ну а тепер в Польщі неочікувано видали книгу такого собі Домбського, члена АК (Армії Крайової, яка була чимось схожим, як у нас УПА) під заголовком: „Екзекутор”. Маю таке відчуття, що ця книга багато-що змінить в мисленні поляків, що ми починаємо новий етап в тих наших багатолітніх польсько-українських історичних суперечках. Треба розуміти, що для багатьох поляків ця книга буде шокуючим відкриттям.

Домбський в АК мав специфічну ролю: виконував смертні вироки. Потім емігрував на Захід, і десь там в США, на самоті, написав ці спогади (200 сторінок машинопису), які тепер видали в Польщі. Сам Домбський в 1993 р. наклав на себе руки (був важко хворий, не виключено що й совість мучила). Він розумів, що його книга навряд, чи коли-небудь буде видана. А таки!.. Бо Польща, все-таки, змінилася.








Звісно, в книзі є мова і про убиваних поляками українців. Ось один уривок, який наводить польська газета: „Домбський розповідає про одного свого колегу: „Коли тільки він бачив українців, очі вилазили йому на лоба, з відкритого рота починала скапувати слина і справляв враження людини, яка дістала схиблення розуму. (...) Кидався на закам’янілих від страху українців і різав їх на шматки. Надзвичайно вправно розрізав їм животи, або підрізував горлянки, аж кров бризгала по стінах. Нейморівно сильний, часто замість ножа вживав простої лави, якою розбивав черепи, неначе маківки".

Журналіст „Газети Виборчої” Пйотр Ліпінський запитав польського історика Даріуша Столю, чи після таких зізнань українці не сприймуть цю книгу, як підтвердження тези, що поляки, це злочинці.

Відповідь історика Столі: „Польсько-українська боротьба під час ІІ світової війни, це домашня і водночас селянська війна, а такі війни особливо жорстокі. Війни поміж державами відбуваються за певними правилами, хоча б такими, що торкаються ставлення до полонених. Тимчасом такі війни, які ми спостерігали наприклад в Югославії чи на Кавказі, надзвичайно жорстокі, вбивають сусідів, знайомих людей, а знаряддями є не лише кріс, але також сокири чи вили. Тому я не здивований брутальністю цього тексту. Не хочу нікого виправдовувати, проте ради порядку прагну зазначити, що це УПА спершу запланувала геноцидну „антипольську акцію”, яка мала призвести до втечі поляків зі спірних, національнозмішаних територій. Це у відповідь на неї поляки почали вбивати цивільне населення та спалювати українські села”.





Тобто, і так ми винні... Проте, треба наголосити, що навіть в цьому коментарі пробивається деяка зміна риторики поляків і неодмінно це зв’язано з появою книги Домбського „Екзекутор”. Бачите, ще вчора між поляками та українцями було так: українці, це бандити, різуни, ми, поляки, тільки відбивалися, а сьогодні те саме звучить приблизно так: серед українців були бандити, головорізи, і серед наших такі були, але це вони почали, а не ми. Ну, приблизно так... Зміни на виду...

Мені навіть трохи жаль поляків, оскільки вони собі так вихолостили історію у напрямку неоправданої благородности, що тепер, коли щось невідоме виходить з минулого, це, як правило, не на підтвердження цієї райдужної картинки. В такій неправдивій, задуреній історії виросло декілька поколінь поляків! Психологічно вони зовсім не готові сприймати інформацію про „негарних поляків”, про предків-бандитів, про закривавлені руки деяких вояків АК, бо поляк з принципу гарний, гуманний, людяний тощо. Тому ця книга, не просто інформація про брутальні картини з життя АК, це набагато більше, це замах на усталений національний погляд!

А у нас все було точно до навпаки: польська і російська пропаганда зробила з нас бажевільних кровососів, а тепер, чим більше правди випливає, тим важче вірити у такий образ українця. Тому ми йдемо до світлішого, а поляки до чорнішого, і в тому сенсі мені їх трохи жалко, бо надзвичайно складно прощатися з національними міфами.


Ну, а далі польський історик Даріуш Столя каже: „Суспільства до важких правд визрівають поступово. Нам дуже допомогла серія дускусій про польсько-єврейські стосунки, про реакції поляків на геноцид євреїв. До нас дійшло, що серед нас були й такі, які здійснювали злочини. Сподіваюсь, що подібну еволюцію ми побачимо в Україні”.





А я дякую Домбському за книгу і сподіваюся, що еволюція буде таки двостороння... Адже я повністю погоджуюся: нам теж доведеться трохи міняти погляд на події 1940-их. Нам однак складніше це робити, оскільки нині нас знову атакують не лише в Польщі, в Росії, а навіть в Німеччині, але також в самій Україні (спасибі Партії Регіонів). Знов повно тої чорної пропаганди, яку, в період „помаранчевих” ми стали трохи забувати. Однак той, хто довго живе на світі білому знає, розуміє, що, як не крути, врешті-решт і так правда перемагає. Ми тільки не знаємо часових рамок. Можна отже спати спокійно, але в день треба працювати, а не сидіти зі складеними руками.

А, знаєте, ще багато що вийде, з того темного минулого, з тих сорокових... Я, для прикладу, чекаю на інформацію істориків про те, як це під час ІІ світової війни польський уряд в екзилі (у Великобританії) готувався до масового переселення українців на піскі в центральній Польщі (кєлєцкє, мазовєцкє). Звісно, тоді поляки думали, що після закінчення війни кордон буде на річці Збруч і вони матимуть кількамільйонну українську меншість. Вони уже тоді розуміли, що „українській стихії” неможливо інакше протиставитись, як тільки застосувавши метод більшовиків, тобто депортувати, ополячити. Соромно буде у тому зізнатись, мабуть...





Ну, а на нашому сучукрмайданчику все більш-менш спокійно. Я почав вірити, що Україна таки переживе цю владу „пролетарських профанів” зі сходу. На виборах до місцевої влади Партія Регіонів отримала правда перемогу (нація таки любить Януковича), але, щиро кажучи, думав, що це буде під 50 відсотків, а не 36, хоча і це значно забагато, як на партію, яка неначе втрачає підтримку. Тобто їм теж не так легко, як думали, а українська ідея, тимчасом, після удару на зламі року, починає „ловити повітря”. Ну, ця ідея приречена до життя, ідея „красивої України”, хіба вона може померти?

Г.Кобильницький, Київ, 8.11.2010



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2010-11-27

1896

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




Коментарі:

02.12.2010 год.:14:17
agania młotkowa

Дійсне куріозум: "комуністи" (які тут у чорта комуністи? вони навіть на соціалістів не схожі) героїзували панів-буржуазію із "кресів". І нехай мені хтось скаже, що "соціалістськи" держави визнавали інтернаціоналізм і боротьбу класів...Тоді зарезаю ;> (очевидно жарт).



12.12.2010 год.:23:37
Szczera Prawda

Polska do rozbioru:)



14.12.2010 год.:08:53
a.m.

Ja vizmu Mazowsze z Kurpiowszyzną :)



15.01.2011 год.:20:26
Julia

Takie materiały publikować w polskiej prasie!



02.02.2011 год.:11:41
Rafal Wroclaw

Totalne wypociny i ostatnie brednie. Z wami ukraincami nigdy nie bedzie pojednania,bo najpierw trzeba sie przyznac do zbrodni i za nie przeprosic. Macie zal za Akcje Wisla,ale wcześniej byl Wolyn,o tym juz trudno mowic. AK mordowala ale tylko w obronie polskiej ludności i w ramach odwetu,upa mordowala bez względu na wszystko,zadnych moralnych zachamowan.Istne bestie a nie bohaterzy.



02.02.2011 год.:14:25
Jaś

Rafałku, wiecej obiektywizmu i pokory.
Kiedyś dawno, dawno temu, mieszkał sobie spokojny, dobry (ba, bardzo dobry, nikomu nie wadzący, żyjący w zgodzie ze wszystkimi i wszystkim) Polak na Wołyniu (mieszkał sobie z dziada, pradziada, ba... od czasu narodzin Jezusa) aż tu któregoś pięknego, słonecznego dnia, przyszedł krwiożerczy Ukrainiec (rizun, wampir, upowiec, bandyta, banderowiec i wszelkie inne kresowe określenia), ciekawe skąd ten Ukrainiec się znalazł na tej Ukrainie, na tym Wołyniu, i ot tak sobie zarżną tego biednego Polaka piłą (Bogu dziękować, że wtedy jeszcze nie było pił motorowych). Zamordował tego biednego Polaka ot tak bez przyczyny (zapewne zwyczajnie nie miał co robić i tak z nudów sobie go zamordował) a jego dzieci drutem kolczastym (jak na zdjęciu w artykule) przywiązał do drzewa by wykrwawiły się na śmierć.

A zastanowiłeś się kiedyś Rafałku (zadałeś sobie minimum trudu) nad tym co było wcześniej? Dlaczego tak się stało? Co było przyczyną tego wszystkiego? Zapewniam Cię, że dla mnie nie ma usprawiedliwienia dla żadnego morderstwa i to co stało się na Wołyniu ni jak nie da się usprawiedliwić, jednak warto poznać przyczyny bo chyba nie wierzysz, że to co się stało, stało się bez przyczyny. Społeczności nie mordują się od tak sobie bez przyczyny. Tak mogą postępować jednostki (zapewne chore psychicznie) ale nie społeczności. Coś musi nimi kierować.
Zadałeś sobie kiedyś trud by poznać tę przyczynę? Poszukaj, poczytaj o historii. Spróbuj, a przekonasz się, że prawda będzie nie po Twojej myśli(!).

Np. poczytaj o „cudzie nad Wisłą”. O układzie Piłsudzkiego z Petlurą. Kto dotrzymał a kto nie dotrzymał honorowej umowy.

Co do Twojej buty i pychy to tak na na marginesie… zastanów się kto, z najbliższych sąsiadów, Was Polaków lubi a może nie lubi? I dlaczego? Niemcy, Czesi, Słowacy, Litwini, Rosjanie, Ukraińcy? No powiedz kto? Wszyscy są dla Was be. Wszyscy to mordercy i okupanci albo tacy jacyś nijacy (hitlerowcy, banderowcy, pepiki… itd… zreszta sam sobie dopowiedz…. Zastanów się jeszcze np. dlaczego te niewdzięczne (za tyle dobroci ze strony Polaków) litwiny nie chcą by na Liwie Polacy używali polskich nazw i nazwisk? No jak myślisz, dlaczego?
A Polacy... jedyny sprawiedliwy naród. Jedyny bez skazy.
Przez wieki tylko Was napadano i mordowany. Wy nigdy nikogo. Wy zawsze byliście cacy i żyli w zgodzie z innymi, nie okłamywaliście, nie oszukiwaliście, nie napadaliście a potem nie okupywaliście. Rafałku, nie ma takich narodów(!) Narodów… ba nie ma takiego jednego narodu na świecie(!). Więcej pokory.

Pozdrawiam Cię Rafałku. Wrocław to piekne miasto i ponoć bardzo otwarte na różne kultury, narodowości i w ogóle na ludzi…

Szlag jasny mnie trafia, że musze zniżać się do takiego poziomu rozmowy ale zdaje się, że inaczej się nie da(!).



15.02.2011 год.:13:56
Борислав Яніцький

На жаль сьогодні на Українській Волині ще деякі націоналісти чинять дійсний геноцид поляків, які зосталися в Україні.Так, в 2007-2009 р.р. застіпник прокурора Волинської обласної прокуратури Невірець Валерій Петрович спільно з слідчим прокуратури Волинської області Хилюком В.В. і кількома міліціянтами серед яких: Пазин, Мандзюк, Кухарук Владислав, Мордись Ігор вирізали всю сімю етнічних поляків, які проживали за адресою: м. Луцьк, вулиця Лобачевського будинок 1 квартира 5.Спалили їхню хату, пограбували все майно, а Бориса Житінського який був міцним польським парубком прокурорські злодіяки безвинно без суду і без слідства в 2007 році запроторили до місцевої буцигарні.І все це вчинили українські націоналісти лиш за те, що родина Житінських є етнічними поляками.
Так, що і сьогодні в 21 столітті на території української Волині панує смертоносний смердючий дух кровавого націоналізму - бандитів які пролізли до Української державної влади.



15.02.2011 год.:21:34
Walery Szostak

Pane Борислав Яніцький, szczo Wy za durnyci perdolyte???



22.02.2011 год.:14:18
ironist

Ten Rafał zapewne nawet nie doczytał artykułu, ale jak tylko zajorgał, że o Lachach i Chochłach będzie, to od razu uruchomiło mu się myślenie "gloryfikacja ukr.zbrodniarzy, obrażanie jedynych moralnych". I się popisał. Zapewne, gdy słyszy rzeczownik "Ukrainiec", to od razu dopowiada "a, banderowiec!"



 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000078
2462713

3630279
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.