wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Підсумовуючи 2010”


Г. Кобильницький

Рештки української незалежної преси повідомили, що зять Леоніда Кучми, Пінчук, влаштував в Альпах бенкет для 300 осіб з нагоди своїх уродин. Про „марнотравника” з України написали також чимало західних газет, оскільки за бенкет довелося заплатити 5 мільйонів євро! Звісно, легко витрачати вкрадені у народу гроші! Тільки от розуму нема, щоб хоч не вилазити зі своїм браком душі, зі своїм порожнім місцем під серцем на всесвітню публіку! Огидні люди, некрасиві, які тільки виглядом нагадують людей. „Втім, пише „Українська Правда”, на фоні світової кризи і злиднів, в яких живуть мільйони українців та інших мешканців планети, для когось свято Пінчука виглядало як "бенкет під час чуми". Так, одна з покоївок на елітному французькому гірськолижному курорті Куршевель (де й був бенкет) побідкалася газеті "Le Parisien". „Я гарую геть усю зиму заради мізерної зарплатні, і коли я бачу, як деякі люди можуть витрачати мільйони за один вечір, мені це огидно. Ми тут на іншій планеті", - зауважила жінка.”



Я зовсім перестав дивуватися, що на „тусовки” до таких людиноподібних істот їздять найбільш відомі зірки музики, політики, письменники, публіцисти. Адже „людиноподібним” це потрібно, щоб нобілітувати себе, щоб показати, що у мене є не тільки купа грошей, але пошана збоку найбільш відомих людей планети (до Пінчука навіть Клінтон їздить). Ну, а ті „найбільш відомі” їздять туди, бо за саме лиш пред’явлення своєї мордечки в сумнівному товаристві отримують великі гроші (вкрадені в Україні чи Росії). І так живемо. Нас, простих, звісно, чорт бере, що стільки в світі наглої несправедливости. „Хочеться революції, хочеться стріляти оце бидло...”, написав хтось з читачів „Української Правди”. І знаєте, з часу падіння комунізму чи не вперше і сам ловлю себе на таких грішних думках.



Західна преса натякає, що росіяни купили за готівку право організувати зимову олімпіяду в Сочі в 2014 році (подібні підозри є щодо футбольного чемпіонату світу в році 2018, організатором якого теж буде Росія). Один з британських спортивних діячів каже, що (Великобританії) дарма було вкладати великі гроші в програму організації чемпіонату, бо навіть найкраща програма не мала шансів перемогти в умовах корупції. Цей діяч констатує: замість вкладати в промоцію своєї країни, краще було запхати ці гроші в конверт і покласти на відповідний стіл... Як бачимо недовіра починає вдаряти у всіх і вся, і напевно є для цього об’єктивні причини.

Під кінець 2010 року в Запоріжжі невідомі бензопилою відрізали голову „ідолу”, тобто пам’ятникові Сталіну, який було відкрито навесні 2010 р. (перед будівлею місцевого відділення КПУ). Кілька днів пізніше цей самий пам’ятник було підірвано і знищено повністю. За інформацією української міліції відповідальність за це взяв на себе невідомий досі „Рух Першого Січня”. В перших днях 2011 року була також невдала спроба підпалити одне з відділень Партії Регіонів в Києві та інших містах.

Дехто радіє. Мовляв є ще в українців порох в порохівниці і якщо Янукович думав, що його антиукраїнська політика буде зустріта людьми байдуже, то він уже бачить, що так не є і не буде. Люди розуміють, що це правильно, адже в країні, де не має судів, де, власне, все куплено, а влада топчеться по святеє-святих, тобто конституції, як корова по стайні, іншого способу боротьби з нею як тероризм, не залишається.



Зізнаюся, що десь в глибині душі я теж радію, що серед нас знайшлися такі, які хочуть продовжувати активну фазу боротьби за красиву України. З іншого однак боку добре усвідомлюю, що насправді може бути і так, що комуністи самі підірвали „ідола” (щоб витягнути гроші з кого треба та зробити собі дешеву рекламну кампанію), а Партія Регіонів свій офіс теж могла спробувати спалити власними руками, щоб мати привід для затримування, переслідування всіх, хто незручний нинішній владі. А загалом, все це може бути провокація нашої (читай російської) СБУ. Тому, насправді, складно сказати, чи в народі вже дозріває бунт проти „москальоподібних”, чи, в дійсности, контрольоване Кремлем СБУ готує розправу з рештками незалежних і активних людей в Україні? А і таке може бути, оскільки Московський світ справді непередбачуваний: дикий, хворий, тваринний, безпощадний (однаково до чужих чи до своїх).

І коли ж ми відірвемося від такого сусіда? Самотужки – мабуть ніколи. Шанс у тому, що завдяки Путіну вони швидко деградують, ідуть до саморозвалу. Система „вертикалі”, яку збудував Путін, вироджується, це видно неозброєним оком, хворіє, шаленіє, абсурдіє... Не можна тільки сказати скільки Путін ще потягне: два, три роки? А може довше? Згадайте Брежнєва... Загнивання часом довго триває, проте така Росія, я не сумніваюся, приречена. Вона не залишиться в нинішніх кордонах. В глобальному вимірі це буде продовження розвалу того, що вогнем та мечем назбирали царі та генсеки. Інша справа, чи незалежна Україна дочекає цього неминучого фіналу Росії?

Ясно одне: поки у росіян буде хоч трохи сили, вони нас давитимуть, давитимуть, а малороси допомагатимуть, допомагатимуть... А найгірше у тому, що на заміну Путіну може прийти набагато страшніший режим (хай і в Росії з обрізаними кордонами). Так що, чекати позитивних вісток з Росії поки не доводиться.



2010 рік був роком суму для України. Добре, що він завершився і жалко, що поява нового року зовсім нічого не міняє автоматично, дає лише ілюзорну надію, що з приходом нового щось може змінитися і в реальному житті. Може...

2010 рік був роком, коли владу в нашій країні розгорнули люди примітивні, дикарі, при чому примітивні до такого рівня, що це видно на їхніх обличчях (обличчя людей примітивних, не різьблених ніколи глибокою чи високою думкою, це просто видно!). Люди, які, як дикарі, повинні жити в бушу з тваринами і там виживати (не сумніваюся, що з успіхом). Може перебільшую, може вони ще чомусь навчаться, проте перший рік їхньої влади справляє якнайсумніше враження.



Отакий в нас порядок. Спершу ми отримали президента Кравчука, який займався комуністичною ідеологією, а отже, по своїй природі був смертельним ворогом всього, що українське. Потім на зміну йому прийшов ставленик Москви Кучма, якого притягнули до влади люди, що, за висловом Євгена Сверстюка, „завжди мали репутацію агентів Москви”. Табачник наприклад, нинішній міністр освіти і багатолітній голова адміністрації Кучми...



Потім було „чудо всіх чудес”, Ющенко, „нацик”, як кажуть росіяни, проте, на жаль, ні він, ні ми з ним, цього шансу від Бога не використали і „нас покарало” бандитами, людьми позбавленими якої-небудь глибинности. Оскільки, як здається, ми разом з Януковичем досягнули дна, то, є надія, що ми на ньому не заляжемо, а через певний час від нього відіб’ємося і знову попливемо вверх. Ну, принаймні перестанемо падати вниз...

Таку надію має також Ліна Костенко, велика незалежна „українська духовність” комуністичного періоду, яка тепер вирішила попробувати своїх сил в прозі. На прес-конференції з нагоду виходу її книги „Записки українського самашедшого” вона сказала між іншим: „Зараз докотили Україну до прірви. І всі ці роки я промовчувала і нікому не заважала — ні літературному процесу, ні політикам. Нікому… Але спостерігала і розуміла, «до чого» йдеться. І зараз, власне, результат… Теперішній час треба перебороти, бо можемо втратити Україну. Незалежну красиву державу. Треба утриматися над краєм прірви.”

І ще Ліна Костенко... „У Гоголя є «Записки сумашедшего». Але «український самашедший» має свою специфіку! Це завжди — «було». Наші проблеми — це як божевілля… Так, буйних виліковують. А тихо помішані — це вже навік. Так і деякі українські проблеми тихо помішані, їх важко вилікувати. Але дуже треба. І не треба боятися.
Тому що незалежність держави не можна втрачати. Я побачила, що ми почали втрачати цю незалежність. І це моральна катастрофа. А винуваті в тому не тільки «вороги», а часто й самі українці. Навіть патріоти з вусами.
Зараз видно, хто на що здатен…
Не належу до тих, хто «буцає» не подумавши. І мені було шкода свою рідну незалежну державу, тому так не хотілося писати чогось прикрого. Все стримувалася.
А тут якраз ішов міленіум. Починалося третє тисячоліття. Були всі ці розмови на кшталт «як нам перейти цей рубікон» і як це важливо. Зараз майже всі вже забули, що ми вже в третьому тисячолітті! Всі живуть, як і раніше. І я зрозуміла: мені хочеться дослідити, як людство і конкретно наша країна входять у міленіум. День за днем. І тут зрозуміла, що саме на цьому перепаді і буде написана книжка «Записки українського самашедшого».”



Сверстюк вірить, що Янукович все-таки краще для України, ніж Тимошенко, оскільки вона інтелігентна, на вигляд пристойна, а відтак вона продавала б Україну „інтелігентно”, а „янук” б’є як ціпом, то й шанс більший, що люди швидше зрозуміють „зраду”, що Україну вчергове „не присплять лукаві”. Дай Боже, щоб не помилявся цей „білосніжний дядечка”.

Ну, і коли ж знову буде цей шанс для нас? В’ячеслав Брюховецький, людина дуже шанована серед київського студентства і не тільки, вважає, що... „У мене є дата, коли це може бути. Я її озвучив майже 20 років тому. Я тоді сказав: це буде у 2015 році. Тоді зміниться одне покоління – це 25 років. Бажано, звісно, щоб два покоління змінилося. Але 25 років достатньо.” Щож, тримаємо за слово.

І ще Брюховецький про Ющенка. Оцінка з якою я згоден в принципі, хоча дещо критичніша від моєї.

„Я так само не шкодую, що був на Майдані. Я навіть горджуся тим. Що стосується Віктора Андрійовича... Я не шкодую, тому що тоді було так... На жаль, оточення, яке було у Віктора Андрійовича, було великою мірою гнилим. Це було видно з самого початку, принаймні, для мене. (...) У Ющенка був такий карт-бланш! Я не знаю, чи в будь-якій країні світу людина, приходячи до влади, мала таку підтримку. Але якби були його дії, а не слова... Я навіть хочу сказати, я не розчарований в тому, що сталося. Я незадоволений тим, що сталося. Який сенс розчаровуватися? Може, і моя вина трохи є в цьому... (...) У чому була проблема Майдану? Вона полягала в тому, що лідери, які сьогодні гордяться, що вивели Майдан, насправді не вивели людей на вулиці, це люди їх вивели. Я був членом Комітету національного порятунку і часом ми засідали у Профспілках. Вони не знали, що робити з тим Майданом, що буде, коли влада попаде в руки. А коли влада потрапляє в руки, треба діяти, а не красиво говорити. Віктор Андрійович - дуже мила людина... Як людина – він хороший чоловік. Як політик він програв. Причому жорстко програв. І ця поразка дуже вплинула на ближче майбутнє України. Він не є політик. І я розумів ще тоді. Він був прекрасним головою Нацбанку, визнаний у світі. А політик, звісно, кепський.. Єдине, що може бути позитивне, це може бути урок іншим політикам: як не треба робити. Не думаю, що у нього є шанси повернутися у велику політику.”



Один з представників цього „гнилого оточення” Ющенка, Юрій Луценко нині сидить в тюрмі. Поки на два місяці. Що йому додасть суд – побачимо. Мені навіть якось зовсім не жаль цього „помаранчевого” міністра внутрішніх справ. Він був слабким міністром, людиною негарною по відношенню до осіб, яким він багато завдячував, порожній балакун. Він, як і Тимошенко, як і Ющенко, активно працював на те, щоб Майдан завершився таким жахливим пшиком, яким закінчився. А колись, в період Кучми, Луценко справляв таке надзвичайно позитивне враження. Ось вам як влада, багатство ламають людей слабких. Сумно, сумно...

Ну, а Тимошенко ходить поки на допити до прокуратури. „Януковичі” лякають, що її також посадять. Майже ніхто в це не вірить. Кажуть: хочуть полякати, показати свої м’язи, примітивно помститися. Між нами кажучи, оці переслідування збоку „регіоналів” це для Юлі єдиний шанс повернути собі втрачену популярність (чи бодай частку). І вона це розуміє. І саме тому вона на 22 січня скликає Майдан. Але я в цей Майдан від Юлі не вірю. Ніхто ні їй, ні Луценку, ні Ющенку уже не повірить. Так думаю. Бог не може постійно робити людям такі величаві подарунки. Тому, Брюховецький напевно правий: зміни в Україні будуть чинити люди уже з іншого покоління політиків.



А поки що можемо „розкошуватися” масштабами цинізму, варварства, дикості, примітивізму від Партії Регіонів. Може мені бракує уявного мислення, але, зізнаюся, ще рік тому такої кльоаки (вигрібної ями) я не міг навіть уявити. Більше скажу, я не міг уявити, що в одному місті (Києві) в один час і на всіх рівнях влади може зібратися така велика кількість людей однаково примітивних. Коли б мене про це запитали рік тому, я б напевно з посмішкою сказав, що неможливо таке „товариство” і в такій кількости зібрати в одному місці. В цьому сенсі Партія Регіонів, це своєрідний феномен.

Є просто речі неуявимі, речі, які нормальній людині складно навіть вимарити в якигось катастрофічних снах. Про Януковича, який, як президент України, поїхав до світу і заперечив Голодомор, ми вже писали. Але про комуністку Наталію Максимець з Луганська ми не писали (на світлині вона з Петром Симоненком). Ця жінка в листопаді, коли були роковини Голодомору, в своєму блозі написала, що в цей скорбний день вона збирається з друзями в компанію їсти м’ясо і розпивати дещо. Мовляв, нехай дурні „нацики” сумують з приводу Голодомору, а ми будемо карнавалити. Цитата з її блогу. „Завтра, коли деякі хворі на голову голодоморці будуть запалювати свічки і голодувати на знак пошани до померлих, ми збираємося в гурті нашої старої компанії і влаштуємо бенкет”.



Що можна про це сказати? Що людина стала твариною, а відтак тут потрібні інший набір оцінок? Можливо. Сумно, сумно, шановне товариство...

Г.Кобильницький, Київ, 3.1.2011 р.



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2011-01-03

1228

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000541
2408356

3538857
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.