wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Японія і ми”


Г. Кобильницький

Постійно думаємо про логіку за якою рухається життя на землі. І кажемо: її немає, а якщо вона є, то вона для нас незрозуміла, недосяжна просто... Так живемо.

Чому Японія? Чому цей людогубний удар було спрямовано саме проти цієї маленької, але технологічно потужної країни світу? Такої красивої та ніжної, як я її уявляю? Телезйомки, які присилають звітам їйбогу нагадують апокаліпсис, бо як ще назвати ріки води, що несуть, неначе іграшок, автомобілі та доми, а посеред цього жужму - людей? Я такого ніколи не видів, і японці ніколи такого не виділи.





Молімось за японців! Вони просять про молитву, я помітив це на телебаченні...

Чому вони? Маленька, гордовита країна, яка від нікого нічого не хоче, но хіба від росіян чекає повернення захоплених після ІІ світової війни Курильський Островів.

Журналісти російського радіо „Ехо Москви” скаржились в ті дні, що до них приходили листи від читачів, які писали, що добре сталося, оскільки це кара японцям за домагання відібрати у Росії оті острови. Деякі лікарі вірять, що на рак хворіють люди, які носять в собі ненависть. І ці російські журналісти з „Еха Москви” публічно побажали авторам таких листів онкологічного захворювання...

А у нас, в Україні, дехто каже, що ця Японія, не просто територіяльно мала, але вцілому неймовірно крихітна, тому якогось дня може повністю піти в океан. Після нинішніх подій навіть я можу таке уявити: були японські острови – завтра нема... І наші люди пишуть: а у нас стільки землі, і природних багатств не мало, тільки, лишенько, господаря нема. Отож, японці – приходьте до нас, зробіть нам тут Японію! – пишуть ті наші люди... Я досить злорадно зреагував на таку пропозицію, бо подумав, що нам, традиційно, хочеться спати, нічого не робити і щоб за це ще гроші давали. А японці нехай працюють...





„Зробіть нам тут Японію...” Знаєте, це дуууже не просто! І зрозуміти це можна зокрема на прикладі Польщі. Лех Валенса ще на початку 1990-их обіцяв полякам влаштувати їм другу Японію (тоді у них було багато оптимізму та віри). Але, бачите, пройшло 20 років, а поляки як не мали німецьких зарплат, так не мають і навіть не передбачається поки що. Про „другу Японію” навіть в анектодах не згадують. Чому так діється в країні, де понад 20 років іде економічне зростання? Невже щось таки є, знаєте, такого специфічного, в „широкій” слов’янській душі? Дивіться. Поляки як їздили 20 років тому на заробітки до тих німців, так і далі їздять, оскільки в німців з якоїсь причини були гроші і є гроші, а в поляків не було і немає. І так само було в довоєнній Польщі.

Скоро, кажуть, поляки поїдуть туди ще масовіше, оскільки в рамкає євроінтеграції Німеччина відкриває свій ринок праці для поляків. Поїдуть сотні-тисяч поляків туди, вважають експерти. Польська влада себе втішає, мовляв, опущені місця займуть білоруси, росіяни, українці. І це так справді може бути, бо в нас заробітки ще нижчі, ніж в Польщі, то чому б люди не їхали? Звісно поїдуть... А до нас хто приїде? Росіяни? Китайці? Цікаве питання. Напевно не японці, бо вони швидко зведуться на ноги після теперішнього удару і їхня країна, я переконаний, стане ще красивішою. А „другу Японію” вони б збудували на Курилах, тільки їм не дадуть це зробити. Там є і буде Росія з притаманною їй вбогістю.





Поляки не збудували Японії і вже про це навіть не мріють. Стали реально дивитися на стан справ. А ми? Хоч і не мріяли про Японію, то що ми збудували за ці 20 років самостійности? Треба правді подивитися в очі – нам це державотворення іде ще гірше, ніж полякам. Але маємо надію у відвічний дух народу, дух, який колись-то мусить врешті зійти на нашу таку страждальну землю. Бо ми знаємо – без того духа ми б давно, як нація, зникли з життя. Але Богу, видно, для чогось угодні ми...

Думаю часом... Те, що в нас так от нічого не виходить з тою державою... Невже то справді через те, що москалі з іншими ворогами все інтелігентне в нас вирубали? Як москалі, так і ляхи, убивали передусім інтелігентних українців, це правда. Так кажуть свідки, так показує історія. Стрижень нації, наш останній бастіон, тобто селянство, вони знищили в 1933 році. І тепер виглядаємо часом (наша влада) як цей прихильник Партії Регіонів на світлині...

Де не подивись, то всюди таке враження: нема інтелігенції, простолюддя нижчого сорту одне довкола! Подивишся на Януковича – і кажеш – факт! Подивишся на Литвина – і кажеш – факт! І так далі. Оцей губернатор від Партії Регіонів, донецький, Близнюком кличуть... Отже він додумався сказати публічно, що в його області забагато людей хоче вчитися! „А хто ж тоді буде працювати, якщо всі підуть вчитися?” – метикує цей Близнюк. Скажу вам, оце приклад поведінки настільки низького рівня, що вона не підлягає обговоренню.





Але низьким в Партії Регіонів можна бути не лише словами, вчинками, але, як виявляється і... одягом. Ось вам Юлія Льовочкіна, сестра Сергія Льовочкіна, тобто найважливішої особи біля Януковича, прийшла на засідання Верховної Ради (вона ж парламентарій!) в... корсеті! Тепер я повірив в розповіді про те, що дами „перших совітів”, які взяли Львів у 1939 році, ходили до оперного театру в нічних сорочках, думаючи, що це є сукні (трофейні)... Ну, а наша Юлія начиталася паризьких журналів і взяла все буквально.

Вам не жалко цієї Юлії? І Колєснікова? І Януковича? Доля просто сміється з них. Глузує. Посміховисько світу влаштовує.

Люди Партії Регіонів часом говорять таке, що, як я казав, тих слів не можна навіть коментувати, оскільки думаєш собі, що всьому є своя межа, що далі це територія безпросвітніх дурнів, а хто крім психолога візьметься дурня коментувати. Наш біль полягає у тому, що вони у нас при владі і автоматично в тіні тих варварів принишкло все, що інтелігентне в нас ще лишилося (чи тільки народжується?). Ніякого креативного мислення, нуль винахідливости, і одне в голові: на ще одного „мерса” дайте в держави гроші вкрасти! Воістину воно так, що до влади прийшли представники того, що є найгірше в суспільстві. Таке є в кожному суспільстві, тільки за кордоном таких не пускають до влади і вони тихенько собі махають лопатами чи двори віником підмітають. А у нас вони верховна влада...





Прем’єр-міністр Азаров плодить думку про те, як він буде боротися зі зростаючими цінами? Не здогадалися? Буде карати „спекулянтів” (забуті слова повертаються до життя, це ж комуністи постійно боролися зі спекулянтами, які, неначе американський жук, падали з небес, і, при чому, постійно падали).

А наші київські москалі (разом з понаїхавшими з Росії) не сплять, все добре бачать... І тепер, коли в Києві вони відкривають нові крамниці чи фірми, то зовнішю (вуличну) інформацію пишуть вже по-російськи, хоч навіть в Совітах, для оказамилювання, майже все писали українською. Отакі вони, москалі. Використовують нашу хвилинну слабість. І як тут не мати ненависті? Як тут раком не захворіти?





Проте, як ми бачимо на прикладі Японії, все іде за якоюсь власною логікою. Ось відома російська журналістка пише, що нинішньому російському режиму залишилося максімум шість років (вона це судить зокрема по тому, що представники Кремля почали активніше облаштовувати собі гніздечка на Заході, більше грошей туди завозити, тощо). Та, я й без неї знаю, що „путіним” прийде кінець. І впадуть вони не від ворога, а від того, що он уже друге десятиліття будують хвору з начала систему. Якогось дня ця система з’їсть власного хвоста, а відтак – серце. Це для мене очевидно. Не знаю тільки, коли це станеться. Фактом натомість є, що ознак хвороби російської державної системи останніми часом з’являється більше та більше.

А що ми? Цей-во... Азаров, каже, що життя стане кращим у нас тільки через 10 років (у виборчій кампанії обіцяли „вже сьогодні”). Зрозуміло, що це означає: з тою найнижчою верствою нашого суспільства нам пропонують жити як мінімум ще 10 років! І хто це витримає? Один з інтернаутів, побачивши цю Юлію в корсеті серед депутатів написав: „Все! Іду від цього сорому спати. Збудіть мене, коли вони вже пропадуть”.

Я не виключаю, що йому доведеться спати цілих 10 років. Бо поки що в суспільстві верховодить безнадія. Ющенко вичеркнутий з обрію. Тимошенко майже. Тягнибок, український націоналіст, як його тут називають, скорше всього – ручне знаряддя у Партії Регіонів. „Януки” кажуть людям так: нас не стане, східних українців „націоналісти” будуть різати за одне лише незнання української мови. А полякам вони кажуть: нас не стане – в країні буде український націоналізм, Волинь-2! Перемишль заберуть! І подібну лапшу росіянам вішають. На жаль, це може бути правда, що Тягнибок лише зручна для „донецьких” страшилка, разом з тим я вірю, що в партії Тягнибока є дуже багато щирих і незаплямованих українських патріотів.





Тому дуже складно відповісти на запитання: а за ким людям іти? Кому вірити? Як розчищати ці стайні наші? Щож, нема лідера. Поки що. Треба чекати. Я радий, що в українській пресі досить жваво обговорюється ця проблемата. От П’єцух написала приблизно таке: в період „України без Кучми” ми вірили, що все радикально можна поміняти, змінивши лідера. Однак після Ющенка ніхто в це вже не вірить. Нам треба зрозуміти, як змінити систему, в якій живемо, а не людей?

А я б сказав, що справа ще складніша: українці мусять зрозуміти, що для кращого життя спершу мусять себе змінити, а це, як відомо найважче зробити. Звісно, ми маємо ще надію на 2015 рік, на зміну еліти, її менталітету (нове покоління). Така еліта, якщо вона буде, ясна річ, спроможна змінити все суспільство (змусити його до змін). І скорше всього так воно й буде.





Логіка японського апокаліпсису... Логіка життя... Читаю, що зокрема на Холмщині, в колишньому Закерзонському Краю, обезлюднюються села. Молоді поляки втікають до міст, старі помирають і село самоліквідується. Подібна ситуація є на Волині. Говоримо про землі, де в 1940-их поляки і українці вели дико жорстокі бої за право володіти тими землями. Говоримо про Закерзонський Край, звідки депортовано близько 700 тисяч українців, які жили там споконвіку і любили цю землю. Говоримо про поляків, які народилися на Волині і любили Волинь. І тепер обезлюднюються вони. З одного боку – це логічно (люди тягнуться туди, де краще життя), а з другого – так символічно...

Молімось за Японію...

Г.Кобильницький, Київ, 15.3.2011 року



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2011-03-22

1457

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000340
2524008

3711167
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.