wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Виклик Святослава”


Г. Кобильницький

Був якось проходом в Києво-Могилянській академії і випадково почув, як студентка студентці говорила: цей новий патріярх не лише молодий, не лише їздить дешевою автікою (в сенсі – не за сотні тисяч і більше, як інші східні патріярхи), та він ще анекдоти розповідає!

(Оксана Климончук, УНІАН) „Самі священики УГКЦ манеру спілкування свого глави називають дуже близькою до манери спілкування Папи Івана Павла ІІ. Новий предстоятель Церкви може говорити про серйозні речі з усмішкою, жартуючи, але вони зовсім не сприйматимуться як несерйозні. Священики, що раніше працювали з Святославом Шевчуком, відзначають його «твердий хребет»…”





І тут до мене дійшло, що греко-католицький Синод здійснив щось справді нестандартне, нетрадиційне навіть, щось, що виходить поза рамки штампового мислення людей і тому так багатьох це зачепило. Навіть студентів. Якщо задуматися, то воно справді так: 40 владик, не молодих, вибрали собі „на шефа” наймолодшого з-посеред себе. Для такого треба, як мінімум, відваги! І віри. Проте, не лише, для такого треба нетрадиційного мислення, можливо, журби за долю Церкви, якій необхідно знайти своє місце в бурхливому світі. Отже – браво для Владик!

Правда, крок трохи також ризикований. Молодий вік може бути менш захищеним від хвороби „влади”. Кажуть, всі на це хворіють, хто тільки досягнув якоїсь високої посади. Хтось з того виходить швидко, хтось повільніше, а хтось – зовсім не виходить. А отже, людина міняється і через певний час виявляється, що „обранець”, то зовсім інша людина, ніж та, що була донедавна і на яку надіялись. Сподіватися будемо, що ці буремні слабкості людського духа обійдуть стороною нового Главу Церкви.





Що я помітив? Помітив, що люди в Україні, не чекаючи рішення Ватикану (а довго вже чекаємо!), главу греко-католицької Церкви автоматично стали називати патріярхом. І не тому, що вони нам хочуть допомогти, на Ватикан хочуть вплинути, але тому, що це для них один логічний ряд: у росіян патріярх, у наших правосланих патріярх, то й у греко-католиків теж має бути патріярх. Отаке наробилося... Безумовно, впливає на це також й те, що самі греко-католики Преосвященного частіше стали називати Патріярхом.

(Малороси про зміни у греко-католиків. Петро Маслюженко, „Адна родіна”.) Якщо не враховувати цієї обставини, що київський собор Воскресіння Христового побудований на лівому березі Дніпра і височіє там як ракетоподібна цитадель уніятства, що нависло над українським канонічним православ’ям, над Лівобережною Україною, пройшовши за В. Ющенка той кордон, якого уніяти не переступали років 400, з часу Берестейської Унії. Тепер цей кордон вони переступили...

Окрім того, церемонія інтронізації почалась з публічної акції, з хресного ходу від церкви Благовіщення Богородиці до головного храму українських греко-католиків – патріяршого собору Воскресіння Христового. Зверніть увагу, що собор називається „патріяршим”, хоча патріярха уніятів в Україні немає”.






Ну бачите... Москалі з Малоросами вважають, що на наших очах відбувається якийсь новий каверзний маневр збоку уніятів та Ватикану. По-перше, вони звертають увагу, мовляв, хто таке чув, щоб Патріярх (Любомир Гузар) залишав почесне місце глави Церкви до того, як померти! А Преосвященний Любомир Гузар „без бою” пішов на пенсію. А отже тут якийсь підступ, якась інтрига! По-друге, хто бачив, щоб на патріярший престіл ставили такого „жовтодзьобика”! Має бути „дідуганка” якийсь, статечний, надійний. А взяли молодого! То, може, він має спецзавдання... А яке? Ну, може таке, щоб добитися Патріярхату для греко-католиків і таким чином завоювати побільше „канонічно православних територій”? У москалів з малоросами, та й у росіян, виникло чимало запитань, як бачимо.


А ще Москалів та Малоросів непокоїть те, що під час впровадження на престіл владики Святослава був присутнім сам Патріярх Філарет, глава невизнаної ні Москвою ні Ватиканом Української Православної Церкви Київського Патріярхату. Це може означати, журяться малороси з москалями, що Патріярх Філарет таки справді збирається „віддати в рабство уніятам” своїх заблуканих православних вірних (а їх не мало). Додам, що свого представника делегувала також (справді нечувана річ!) Українська Православна Церква Московського Патріярхату (мова про владику Іларія).





Вже по тих, далеко не всіх прикладах видно, що вибір Синоду справді цікавий, оскільки викликає багато різноманітних думок, суджень, люди губляться в новій дійсності, що тільки підтверджує нестандартність ситуації.

Чимало російських видань наголошує також на тому, що Любомир Гузар 2005 року закріпив греко-каолицьку Церкву на „неканонічній території”, тобто в Києві. А греко-католики сунуть далі: до Сум, Донецька та навіть Ялти!

Що тішить – в інтернеті у відгуках - дописувачі авторів подібних статей на загал висміюють за стародавність, заскорузливість мислення; за той підхід „неосвічених”, коли їм здається, що диявол може мати вигляд уніята чи „натівця”. Тобто люди розуміють, що оті ідеологи „ісконного православ’я” до плачу відстали в часі, живуть старим „дурним” життям.





Натомість, що непокоїть, так це те, що ті „малоросійсько-москальські” дописувачі домагаються відповіді на запитання: чим, як відповість на „виклик Святослава” „істинна” православна Церква з осідком в Москві? Тобто вони хочуть чіткої, однозначної реакції москалів з Московії. Ну, якщо замислитися, це ще одне браво владикам греко-католицького Синоду: влаштували в головах буревій - це напевно добре, бо життя не може стояти в місці.

Москалів та Малоросів непокоїть також і те, що входження на престіл відбулося „ледве не в московському стилі”, дуже по-східному. А отже, висновок: уніяти збираються „купувати” наївний православний люд України і перетягувати в свої „зрадницькі” траншеї. Довгоочікуваний „наступ” на Лівобережжя почався. І на чолі греко-католицьких „хрестоносців” став молодий, креативний Святослав Шевчук. Його завдання – якщо вірити деяким малоросійським та російським дописувачам, зробити те, що не вдалося Любомиру Гузару: твердо закріпити уніятство на східній Україні. І це завдання доручено людині, яка дуже добре підготовлена для цього, гарно виглядає і, що важливо, не є представником діяспори, а отже „до нитки” розуміє хід думки місцевих людей.





Цікаво підсумовує зміни в лоні Греко-католицької Церкви газета „Лівий Берег”. „Кандидатура молодого освіченого поліглота єпископа Святослава Шевчука була не випадковою. Після «катакомбного» радянського періоду і 20 років відродження за роки незалежності України УГКЦ вже не може експлуатувати ідею «гнаної» Церкви. Сьогодні вона потребує динамічного кількісного і якісного розвитку. Для цього перед новим главою греко-католиків поставлені два головних завдання. Перше: залучення до церковних структур молоді, з якою Святослав Шевчук завжди знаходив спільну мову. Друге: тісніше єднання українських греко-католиків з їхніми одновірцями в еміграції. Кому, як не новообраному главі УГКЦ, що майже два роки ніс пастирське служіння в Аргентині, знати про проблеми українців за кордоном. Адже емігранти поступово починають втрачати національну ідентичність.”

І на завершення чималенька цитата з допису („Новий глава греко-католицької церкви як виклик українському православ’ю”) російського журналіста Андрєя Окари, який оприлюднила „Українська правда”.
„Вчорашня подія — безперечно, явище історичне.

Уперше в історії главу греко-католиків інтронізували на Лівому березі Дніпра — на землі колишньої Чернігівської єпархії та Чернігівської губернії — у новозбудованому Патріаршому соборі Воскресіння Христового.
Людей у соборі було чимало, але складалося враження, що то чи не всі галичани, що мешкають у Києві. (...)





Попри те, що кафедральний собор УГКЦ демонстративно збудовано на Лівому березі Дніпра — навпроти Києво-Печерської Лаври, церква залишається локальною. Раніше, в добу свого відродження з кінця 1980-х, вона була суто галицькою церквою. Зараз перетворюється на загальноукраїнську і загальносвітову церкву, але церкву частини українців.

Раніше її називали «католицькою церквою східного обряду», тепер, після еволюції останніх років, як підкреслив український богослов та філософ Юрій Чорноморець, УГКЦ доречно називати «православною церквою у єдності з Римом».





Попередній глава УГКЦ, що належить до Ордену студитів і є провізантійськи налаштованим, запам’ятався, крім усього іншого, заявами про бажаність об’єднання українських східнохристиянських Церков (Церков візантійського обряду) в одну помісну православну церкву. (...)

Ідеологи церкви очікують, що новий глава поєднає в собі три якості, необхідні для конкурентоздатності та ефективного розвитку УГКЦ: інтелектуалізм, пасторську харизматичність та адміністративний талант. (...)

Новий глава УГКЦ, верховний архієпископ Святослав (Шевчук) — це, насправді, міцний виклик усьому православному українському світу. Але виклик не агресивний чи войовничий. Це виклик щодо оновлення українського православ’я. Це виклик щодо тої місії, яку християнські церкви мусять виконувати в сучасному постхристиянському світі. Це виклик щодо інтелектуалізації Церкви — як з боку церковної пастви, так і з боку кліру.





Якою може бути відповідь на цей виклик? Чи здатні православні конфесії вивести на перший план нових лідерів — яскравих, інтелектуальних, харизматичних, таких, що вміють знаходити вірний шлях до душ та сердець сучасного суспільства, особливо — до сучасної молоді?

Українська греко-католицька Церква свій крок у цьому напрямку зробила. Доводиться чекати на його наслідки та на кроки православних Церков.”

По-моєму Окара правий у тому, що УГКЦ залишається Церквою галичан. Принаймні в Києві це видно по тому, що вірні розмовляють українською, а це явна ознака „галичанства”. Як залучати до неї російськомовних – оце запитання.





Щодо літописних загальноукраїнських справ, то варто відмітити, що Віктор Янукович (все ще мені складно називати його президентом України) неначе заспокоївся. Пройшло більше року його царювання, і він неначе заспокоївся, принишк. Будемо сподіватися, що думає. Думає, що саме йде не так? Чому Росія, якій він кланявся так низько, відповіла зверхністю і аж ніяк не підтримала його фінансово? Будемо сподіватися, що він думає, що робити з західним вектором. Ось виявилося днями, що Кремль не лише проти України в НАТО, але він різко спротивляється навіть підписанню договору поміж Україною та Євросоюзом про зону вільної торгівлі. Сидіть тихо біля „матушкі” і не рипайтеся в ніякі Євросоюзи, а як ні, „матушка” образиться і покарає. Тобто тільки лякають і знову ніяких грошей не обіцяють... А Партія Регіонів так любить Росію! Будемо сподіватися, він, Янукович, думає.

Г. Кобильницький, Київ, 5.4.2011 року



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2011-04-06

1851

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




Коментарі:

20.04.2011 год.:13:03
Олег

Многая і благая літ нашому Патріарху Святославу!



 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000856
2603013

3812567
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.