wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Або ми, або вони”


Г. Кобильницький

Криваву ганчірку будуть таки вішати у нас по всій країні в річницю так званої „великої перемоги” в 1945 році – Янукович підписав відповідний законопроект. Таки забракло йому розуму... Сумно, бо во ім’я тої ганчірки в Україні та за її межами холоднокровно замордовано десятки мільйонів людей. Українській нації в ті часи, фактично, байдуже було, яка окупація – російська чи німецька. Обидві нестерпні, обидві людиноненависні, з обидвома треба було боротися. Цю українську драму, можливо, задумливо ілюструє доля Дем’янюка, коли він спершу попав в совітську армію, а згодом, після полону, взяли його німці. І ця історія не залишила його вже ніколи.





Діма Табачнік, „спеціаліст” від освіти (офіційно – міністр освіти в уряді Азарова), сказав російському радіо, що в Києві будуть збільшувати кількість російськомовних шкіл, якщо тільки таким буде бажання батьків. Табачнік зізнався також, що в період „помаранчевих” в системі освіти появилося так багато русофобів, що досі не вдалося покінчити з усіма. І він, як видно, бореться, вірний син матушкі-Росії. Між нами кажучи, Табачнік нічого нового не придумав. Вже в совітські часи заведено право, що, мовляв, батьки самі вирішують бути чи ні українській школі. Результат виявився таким, що кількість україномовних шкіл зменшувалася з року в рік і тільки крах СССР зупинив цю руйнівну практику.

Біля Житомира зупинив мене потруль міліції. Я перевищив швидкість. Їх було двох, розмовляв зі мною один. Підійшов до автівки і почав російською. Я йому сказав, що не знаю такої мови, тому хай розмовляє зі мною державною. Він перейшов на українську, проте через речення-два знов його перемкнуло на мову колишнього окупанта. Я йому знову сказав, що так не піде. І так було ще раз, аж він нарешті почервонів від люті і спонтанно заявив, що „Янукович вже дозволив їм розмовляти російською”. Я знав, що дурить „москалина”, але водночас зрозумів, наскільки зараз такі люди (завдяки Януковичу та команді) відчувають вітер в спину!





Я це явище помітив раніше, і писав про це на прикладі реклам, написів на крамницях чи автівках у Києві – їх за останній рік відчутно побільшало. Тобто росіяни в Україні давлять нас наскільки тільки можуть, щоб в нашому господарстві знову відчути себе панівною нацією.

На такому тлі наближається можливо останній, вирішальний бій за Україну. Чому він наближається? Путін вирішив, що для того, щоб наступного року знову стати президентом Росії, йому треба Україну буквально загнати у Митний Союз (Росія, Казахстан, Білорусь). Історія повертається. В останній рік правління Кучми він теж вирішив „записати” Україну в цей союз і дуже йому та Путіну це пішло на шкоду. Як буде на цей раз?





Зрозуміло, що Путін буде натискати, адже вже зараз видно, що з того він хоче зробити „прапор”, основну лазівку до чергового президентства. А вибори у них наступного року. І якщо вдасться загнати туди Україну – ідея може виявитися вірною, влучною, оскільки більшість росіян тільки і мріє про те, щоб позбавати Україну реальної незалежности, а ми, вступивши в цей Митний Союз, неодмінно її втратимо (станемо в один ряд з Білоруссю та Казахстаном). І коли Путіну це вдасться – його популярність в Росії може досягти апогею. Так що, українці в Україні та у світі сущі, готуйтесь до бою! На щастя, навряд чи він буде кривавим.

Що скажуть „януки”? Нещодавно сказали „ні”, мовляв, у них там європейські цінності на лобі. Проте завтра вони можуть сказати протилежне, оскільки це люди безпринципні назагал, без України в серці, принцип у них – це гроші, назагал. І тут Росія у виграші, оскільки каже, що реально, вступивши в цей новий Союз, Україна заробить навіть 8 мільярдів доларів в рік (Кремль зменшить оплати на стратегічну сировину тощо). І Росії під силу це зробити, інша справа – чи зробить. „Януки” вже раз пошилися в дурнів, пішовши на ряд поступок, зокрема в справі термінів базування російського Чорноморського Флоту в Криму і дулю за це отримали: Москва сприйняла ці кроки як поступки „малороса”, а малоросам, як я вже писав, Москва не платить з принципу, оскільки це й є життєве завдання малороса – нищити своє – будувати Росію над Дніпром. Не знаю, чи „дони” (донецькі) зробили які-небудь висновки з цього приниження нещодавнього (ще питання, чи вони взагалі-то відчули, що їх було принижено?).





На даний момент альтернативою для нас є договір про зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Планують це зробити ще цього року. А цей Євросоюз тимчасом занурився у внутрішні проблеми і ані йому гадки про якісь нові розширення. До того там першу скрипку грають Берлін з Парижом, а ті люблять Путіна, а до нас вони байдужі, як мінімум. Євросоюз, звісно, не проти підписати такий договір з Києвом, оскільки трактує Україну як чималий ринок збуту для своїх товарів. Які користі від того для „януків”? В фінансовому плані – нуль, в стратегічному – величезні, оскільки Україна підкреслить самостійність свого мислення і наблизиться до своїх коренів, тобто до європейської культури в широкому розумінні.





Так ближче до осені, думаю, ми будемо свідками пікового моменту в російському розіграші. Тобто десь тоді Януковича притиснуть до максимуму, до стінки, при чому будуть не лише манити грошима, але й лякати економічними санкціями (як це уже бувало).

Як видно, боротьба за Україну продовжується. Цеж треба було тому Бжезінському колись сказати, що без Києва Московія ніколи не зможе стати знову імперією! Він сказав – а вони в це повірили. І будуть нас так давити поки самі не помруть, або... нас не додавлять. Або вони, або ми, бо, як показує життя, в злагоді, як „нормальні люди”, ми не можемо жити.

Шкода, звісно, що ми так профукали цей шанс з Помаранчевою Революцією. Тоді справді була змога, як здавалося, зробити історичний ривок вперед. Завадили сварки Тимошенчихи та Ющенка. Чому сварилися? Оце питання! Колись, припускаю, історики ще про це напишуть, можливо тільки після смерти „наших героїв”, але неодмінно напишуть. І може різне виявитися з погляду науки, неочікуване...





На завершення кілька слів про Дем’янюка. Я не знаю винен він, чи ні. Німецький суд вирішив, що винен. При чому вирок побудовано на тих самих доказах, які здалися сумнівними Верховному Суду Ізраїля. Тобто євреї засумнівалися, а німці ні. Проте, може навіть не це головне. Найголовніше тут те, що своїх нацистів німецькі суди відпускали на волю (рівня Дем’янюка, якщо повірити, що він винен) і, який розум, треба було пхатися аж до Америки, щоб засудити „українського нациста”! Бог суддею, але маю серйозні побоювання, що німці повелися дуже некрасиво і засудили людину ради політичної доцільности. Це дуже бридко! Невже німці справді вірять, що свій гріх можна частково перекласти на інші нації?

Г. Кобильницький, Київ, 31 травня 2011 року



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2011-06-12

1320

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000132
2384162

3507907
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.