wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Хаос першої двадцятирічки”


Г. Кобильницький

Новітній самостійній Україні двадцять. Я вас вітаю! Вітаю, бо краща така недосконала Україна, ніж тільки уявна. Будемо сподіватися, що 20-літній період хаосу підходить до кінця і скоро прийде реформаторська влада, влада, яка, власне, почне будувати країну. А поки що вона тримається фактично на ентузіазмі „щирих українців” (яких, і правильно, так не люблять росіяни) та на формальних наслідках „Божого чуда” від 1991 року (держава є, а щоб її не стало – ворогам треба іти проти неї з війною, а це агресія, міжнародна справа, ми, все-таки не Грузія; малороси, яких люди роблять президентами, воліють бути самостійними керівниками, ніж в прямому розумінні лакеями Москви).

Що ми пройшли? Бандитську приватизацію (прихватизацію) того, що залишилося від СССР, а відтак появу мільйонерів, які часто-густо в попередньому житті були надзвичай простими людьми (як Янукович чи Ахметов). Тепер ми на етапі, коли оці всі неймовірно обагачені і, як правило, малоосвічені люди цивілізуються, набираються нових звичаїв, бо вони, крім грошей, прагнуть, щоб їх приймали на європейських салонах. Здається, вже не плюють з вікон своїх „мерсів” та „лєксусів”...

Цей етап показав також, що ми не готові „завтра” жити в нормальній Україні, в Україні, яка від століть була візією великих українців. Таку візію мав також Віктор Ющенко, проте народ в масі своїй його не підтримав, а відтак Ющенко не знав, яким чином її втілювати в ситуації, що склалася, ну а далі, з активним вкладом Юлії Тимошенко, ця візія болісно провалилася, її зганьбили, як чесну діву. Це був для нас великий удар! З того можна зробити висновок, що „все в своєму часі”: спершу українці мають визріти до України „до візії”, і тільки опісля можливе її воплочення. На превеликий жаль.

Парадоксально можна сказати, що в період Януковича, коли владу у нас взяли русофіли, найпалкішими захисниками незалежности України стали оті найбільші злодії та головорізи (колись), це вони захищають нині Україну від великого російського капіталу розуміючи, що раз впустивши туди москаля – їм буде скоро гаплик (свій свого нюхом відчуває, а ментально вони з москалями як сиямські брати!).





Додатково, саме у ці дні, стиль москальської руки прямовисто позначився на долі Білоруси, яка фактично втрачає свою незалежність. Москва спершу внесла свій вагомий вклад у розгортання економічної кризи в Білорусі, а потім простягнула Мінську руку з пропозицією допомоги. Олександр Лукашенка, ізольований Заходом не мав вибору (в даному випадку велика помилка західних країн, адже режим Лукашенка нічим особливим не відрізняється від російського, тільки от Захід Росію боїться зачіпати, а по Лукашенці можна їздити, як по лисій кобилі). Кінець-кінцем Лукашенка продав росіянам свою газову трубу і, як припускаю, незабаром він їм продасть всі свої найкращі фабрики, бо грошей-то треба! А далі він стане повністю залежним від Москви і вони, москалі, я думаю, врешті-решт його просто з’їдять. Зроблять це з насолодою, оскільки він їм багато крови наточив. Хочу наголосити однак: Лукашенка сам собі винен! Винен, бо збудував „соціалістичну Білорусь” на основі дешевих російських енергоносіїв. Він думав, що йому завжди буде таланило відбиватися від Москви лякаючи її зближенням з Заходом? Москаль виявився хитрішим...





Що цікаво. Цей-во Міллер, представник „Газпрому”, нещодавно так й сказав нашій владі: хочете мати дешевий газ? Робіть так, як роблять білоруси, тобто здавайтеся, продавайте трубу (газова труба для них сама головна, як і для нас, що, сподіваюся, Янукович розуміє). Як видно, північні сусіди не церемоняться з „януками” ні чуть! Пропонують їм долю повії в умовах малознаної, Богом призабутої африканської країни. Хіба „регіонали” можуть на таке піти?





Цього дня, 24 серпня 2011 року на центральних вулицях Києва було більше, ніж коли-небуть до того, людей з синьо-жовтими стрічками чи прапорцями. До речі, стрічечкі десь на одязі, це мав би бути символ, який кожного 24 серпня міг би єднати українців в усьому світі. Це був би гарний вияв нашої єдности.

Що ще можна було помітити 24 серпня 2011 року на вулицях столиці України? Націю, яка вийшла гуляти, націю, яка все одвертіше демонструє свою прив’язаність до української незалежности. А ще можна було помітити скромні збори (як правило літніх жінок) на підтримку ув’язненої Юлії Тимошенко. Власне, цей контраст – Юлія сидить, її прихильників мало, а людей на вулицях багато – цей контраст показує, що ніякого „майдану” на захист Тимошенко не буде.

Цей день унаочнив також, що люди остаточно відокремилися від політиків, від будь-яких політиків, що народ і політики живуть окремо, кожен по собі. Це тривожний сигнал для тих таки політиків, я думаю. Помітно було також, що не лише Юлії Тимошенко, але будь-якому політику вкрай складно буде організувати собі підтримку мас. Люди зневірилися. Так довго їх обманювали, що виборець має відрижкову реакцію на будь-якого політика. Приємно, звісно, що разом з тим люди не відвернулися від держави, якою керманять нині ті, яким пощастило вижити в період „прихватизації”, в період бандитських розборок.

Можна отже сказати, що 20 років після проголошення незалежности, люди все-ще сповнені надії на побудову справедливої, красивої України, проте дуже зневірилися у можливости реалізувати це найближчим часом. Тому, після „помаранчевого піднесення”, тепер ми знову спостерігаємо активну емігрантську хвилю. І це погано. Погано, бо ідею самостійної, красивої України найкраще реалізувати там, над Дніпром, хоч можна це робити і в місцях поселення по всьому світу.

Як буде далі – важко передбачити. Складно прогнозувати, куди поверне в таких умовах психіка українця? Треба нам всім бути тепер дуже уважними, щоб ми не втратили цього „Божого чуда”, яке сталося в 1991 році, коли совєти врізалися в дуба і перестали розпинати по гілляках українську інтелігенцію. Тим більше, що ворогів в України тоді не бракувало і тепер не бракує, тільки можливостей у них знищувати українство стало набагато менше.

До речі, київський „Центр Разумкова” дослідив, що в побуті більшість громадян України (понад 53 відст.) розмовляє українською (російською понад 45 відст). Підтверджено також, що українська мова в Україні поступово розширює собі простір. „Центр” нагадує, що в 2000 році на 3 відст. переважали російськомовні громадяни, тобто за 11 років ситуація з українською мовою змінилася у відчутно кращий бік.

Янукович, коли по своїй – вибачте на слові - „русофільській морді” отримав „вінком” в прямому розумінні слова (дивись світлини) – змінився трохи. Правда, не через вінок, а через Росію, яка вперто не хоче платити за його малоросійську любов дешевим газом. І він разом зі своїми надзвичайно простими хлопцями починає викричуватися з ситуації самостійно, щораз краще усвідомлюючи, що Москва таки не заплатить. Ніколи не заплатить. Таким чином Росія помаленьку перебудовує нам ґубернатора Януковича з малороса в президента України...

Тривожного, звісно, не бракує. В даний момент ситуація така. Янукович різко втратив підтримку людей, полаявся з Москвою і ледве чи не готується до (страшно подумати!) газової війни. Третій негатив: Захід дуже різко зреагував на арешт Юлії Тимошенко і фактично вимагає її звільнити. З того, що я бачу, „януки” не тільки не збираються її відпускати зі слідчого ізолятора, але готові дати їй вирок з тюремним терміном. Вони цього хочуть з багатьох причин, але одна з них дуже важлива: не тільки Янукович, але й Партія Регіонів різко втратила прихильників, а відтак парламентські вибори наступного року краще організувати собі без ділової опозиції, без Юлії Тимошенко, яка є дуже талановитим гравцем, особливо на коротку перспективу. Вирок для Тимошенко може спричинити, що Захід почне тиснути на Януковича, так, як тисне Лукашенка. Іншими словами своєю політикою президент України ризикує опинитися якогось дня в ситуації білоруського ексколгоспника. Кажу вам, Янукович відкрив стільки фронтів, що аж просто страшно стає, що з ним буде далі!

Г. Кобильницький, 24.8.2011 р.



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2011-08-28

1408

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000741
2602898

3812444
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.