wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Українськими хатами”


Г. Кобильницький

Ще один рік позаду. Ми стали старші. Чи мудріші? Це питання... З чого можна радіти напевно, це з факту, що це був черговий рік існування самостійної української держави. Тому, що з кожним прожитим роком світ звикає до того, що ми є, що ми не зникли від діянь всіх колишніх окупантів вкупі (а завойовників було багато), від їхніх нинішніх зазіхань, від всіх наших українських зрадників, пройдисвітів, які не зрозуміли, чим є українська ідея. За таких людей в нашому народі має бути найбільш прикро. Для них пишеться окрема, чорна сторінка в історії нації та держави.

Звісно, є проблема. Проблема полягає в тому, що ми, урешті-решт, збудуємо державу, зникнення якої ніхто й не помітить. Це направду було б прикро. Через 5-10 років. Чи пізніше. Це є можливе і від однієї такої думки вся мережа душі слабне. Українська ідея вимагає від нас іншого. Кров предків вимагає від нас іншого. Вимагає від нас держави, яка буде грати певну роль у світі, яка буде для інших позитивним прикладом, яка вноситиме позитив в розвиток цивілізації.





В новітній історії ми двічі ставали такою державою. 1991 року, коли виявилося остаточно, що українці не хочуть жити разом з росіянами (світу це було дивно, може не так світу, як західним політикам, адже українські прагнення викликали у них відчуття бардаку (що гряде), якогось хаосу, який їх самих зачепить, а тоді, навіщо їм ця Україна?). Другий раз ми красиво показали себе світу під час Помаранчевої Революції. І знов таки, не західні політики раділи від нашого мирного спротиву власній диктатурі та Росії, а найбільше раділи народи поневолені, нещасливі, ті, яким ми дали приклад того, що життя можна міняти кардинально, при чому без проливання крови, без зброї, що ось таким чином можна дати відсіч диктаторам, багатим сусідам, які думають, що своїм багатством можуть за нас вибирати наших президентів. Це звершилося і це було добре. Ми гарним полум’ям замайоріли на карті світу.

Ну, а далі з’явився у нас казус Януковича. Тут взагалі нічого не зрозуміло. Світ, прямо кажучи, здурів. Адже головного негативного персонажа Помаранчевої Революції ми обрали собі на президента в ході демократичних виборів. Ми ж світу не зможемо пояснити, що сталося це через Тимошенко та Ющенка. Це надто складно, неточно. Хоча насправді так воно і було. Такий наш шлях, наш досвід, можливо, необхідність, щоб від загнузданого народу, народу героїв, зрадників та байдужих перейти до народу повністю вільного, народу особистостей.

Як цікаво скаладється. Біля Януковича є також російські радники. Дехто вірить, що всі російські радники завербовані спецслужбами Кремля. Судячи по нашій історії на основі стосунків українсько-російських, це зовсім так може бути. Що вони радять Януковичу? Хаос пропонують, бо хаос веде нас назад до Росії. Чим завершиться ця партія українсько-російських шахів – ніхто не знає. Тим не менше, це партія, а не проста ситуація в якій росіяни можуть вільно почуватися як майбутній переможець.

Якби Москва була впевнена у тому, що наш дух зламаний – ми вже давно мали б грузинський варіянт. Просто вони не знали й не знають, як зареагує на російські танки більшість українців. Вони знають, що збройний спротив був би, проте наскільки відчайдушний, наскільки масовий – жодне КҐБ (ФСБ) не передбачить. Ніхто цього не знає, наскільки сильно і в якій кількости мешканців України закорінена ідея Самостійної? А не знаючи цього – дуже не просто прогнозувати військове вторгнення.





Опосередковано це торкоється можливості встановлення в Києві маріонеткового уряду. Варіянт Януковича. Ніхто неспроможний передбачити, коли, в який момент здачі національних інтересів люди вийдуть на вулиці і задавлять українських маріонеток. Щиро кажучи, навряд, чи сам Янукович зацікавлений у такому сценарії. Зараз він самостійний гетьман, здавшись повністю Росії він буде максимум ще одним російським олігархом. Йому це треба? Між нами кажучи, Янукович дуже боїться товпи, повторення Майдану, на жаль, він вірить, що будь-який спротив можна приборкати силами міліції і війська. Він дуже помиляється в цьому судженні, бо на будь-яку силу можна знайти антисилу.

Тобто для них, росіян та малоросів, з Україною проблема. Надто великі ми для Росії, надто незрозумілі, хоч на перший погляд не такі великі, щоб задавитись, на додачу поділені, розсварені, зачаровані «доларем». Вони як вовки в лісі чекають свого шансу. Це зле. Росіяни мали б колись зрозуміти, що українська ідея буде існувати так довго, як існує світ, а відтак вони неспроможні це знищити. А якщо так, то може краще бачити в нас гарного сусіда замість території, яку треба ковтнути? Як часто поляки «нас здобували» і чим це для них закінчувалося? Всі знають. Поляки, як здається, на даний момент зробили з цього висновки. Росіяни ще навіть не ідуть в цьому напрямку. Добре. Подивимося. Ми такі слабкі, але водночас дуже сильні, саме завдяки існуванню транскордонної української ідеї. Ідеї, яка накручує англомовного українця в Канаді і російськомовного в Україні. Звісно – це на даний момент. Тому, що втрата мови в довготривалій перспективі дасть свій негативний результат. Це погано, з тим треба боротися. Проте, це інша тема. Ми до неї будемо повертатися.

Ольштин. Північно-східна Польща. Заходжу до хати українця, який 1947 року був переселений з південно-східної Польщі, тоді, коли поляки боролися з УПА. Телевізор. Там – 5 канал, тобто українське телебачення. Грає завдяки сателітам. Українська людина в північно-східній Польщі слухає новин з України. На зовні на хаті «тарілки»... Саме говорять про те, що Юлія Тимошенко прикидає себе хворою, а насправді вона не хвора. Хоче у «януків» викликати жалість. Теж слухаю новин і розумію, що «януковичі» не швидко відпустять її з-за ґрат. Мій співрозмовник каже, що це недобре, погано, оскільки Тимошенко за ґратами, це неначе наше асоційоване членство в Європейському Союзі за ґратами. В уяві цієї людини асоційоване членство, це найбільш надійна гарантія втечі від зазіхань Росії на наші землі. Українська людина в Ольштині прагне цього.

Хвилюється мій співрозмовник. Каже, як так далі піде Янукович матеме революцію і люди самі його викинуть на смітник, тобто раніше, ніж задубіє його земна плоть. Мій співрозмовник категоричний в своїй судженнях, ніякої поблажливости для осіб, яких він називає «московськими лакеями».





В Ольштині заходжу ще до інших українських квартир і всюди, де є люди з покоління акції «Вісла» увімкнене українське телебачення. Як правило це 5 Канал. Інших каналів вони уникають, бо там більше російської мови, а вони не хочуть розуміти, що таке російськомовний українець. У них всюди «тарілки» на «хатинках» і говорить Україна. Щиро кажучи я був вражений тими «тарілками», життєпроявом тих людей, для мене це був доказ, наскільки вони вірні українській ідеї, неначе пуповиною прив’зяані до своєї духовної батьківшини не зважаючи на сотні кілометрів, які їх відмежовують від Дніпра. Прекрасне покоління українців. Це ті, які колись були основою УПА, якого так боїться Росія на випадок, якщо в майбутньому Україну заново завойовувати збройно. Це ті, так само, які були зрадниками, які продавали «ідею» чужицям за «срібняки» і яким важко жити з тим баластом. Їм також потрібна Україна, реальна і та у формі «ідеї».

З Ольштина я поїхав до Пєнєнжна. Це 66 кілометрів у напрямку Балтійського моря. Зустрів таких самих українців. Всюди «тарілки», 5 Канал... В минулому житті їхньою амбіцієї було хоч раз поїхати до Канева і там «засвітитися». У багатьох з них світлини, де вони стоять на тлі могили Тараса Шевченка, або Дніпра... З того я зрозумів, що Канів, це справді «мекка» нашого народу і, хоч як думай, неможливо це змінити.

Неспокоєм закінчується цей рік для українців. Юля сидить. Янукович б’ється об стінки своєї неспроможности бути президентом і амбіціями заробити ще більше грошей. Росія на плаву, бо нафта та газ продаються прекрасно. Проте, ми з вами знаємо, що остаточно все-одно перемагає духове. Перемагає віра. А її у нас, сподіваюся, достатньо. Грядущий рік буде кращим. Принаймні для України. Я вірю в це. Ми багато-чого розвінчаємо, зрозуміємо і підемо далі шляхом «української ідеї». Ідея одна, а можливостей її воплочення – безліч. Працюйте. Творіться. Ради України та людства.

Ваш Г. Кобильницький. 23. 11. 2011



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2012-01-16

1278

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




Коментарі:

28.01.2012 год.:21:51
MARKOWYTSCH

NE TRATYT NADIJI; PYSCHYT DALSCHE:
Wse bude dsobre. Prawda peremoze.
Zdorowju Was.

M.Markowytsch Dürehn.-GDR



 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000020
2602177

3811397
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.