wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Президент Межигір’я”


Г. Кобильницький

Сумбурно почався цей новий, 2012 рік, рік довгоочікуваного футбольного чемпіонату в Україні та Польщі. Стадіони ми побудували, проте чи не найдорожче у світі. Лунають заклики, щоб після Євро-2012 тим питанням зайнялася прокуратура. Дай Боже...

В Європі економічна криза. Всякого роду експерти наввипередки передбачають падіння європейської валюти. Як завжди в подібних ситуаціях, інші експерти цьому заперечують. Кризою «скористалася» Німеччина перебравши в компанії з Францією роль основного ядра «єврозони». Знов таки, одні експерти радіють цьому, інші вже віщують новий період німецької домінації в гіршому розумінні слова «домінація».

Далі у світі теж не краще. Дивився зйомки з Афганістану, де група американських, так сказати, вояків, справляє нужду прямо на труп, на тіло убитого, окривавленого «таліба», тобто ворога. Які батьки виростили таких людей? Де вони беруться, ці безкінечні ідіоти? Земля їх породжує, чи ми, наша цивілізація?

Ніколи не було і напевно не буде чарівників-чаклунів, які знали б наше майбутнє. Включаю до них також авторів календаря Маїв, які передбачили кінець світу чи не на цей рік уже? Безліч було чарівників серед індіянців Америки. Де нині індіянці? В кращому випадку в резерваціях побудованих білими.

Довкола нас безліч ілюзій. Людство тримають в купі гроші, це основна парадигма нашої цивілізації. Гроші простим, вульгарним чином визначають статус людини в світі. Це зрозуміло усім. Все інше – таке... Є речі, які в житті людини не зміняться мабуть ніколи. Це гроші, з одного боку, а з другого, це хліб – смачний та необхідний.

Що є прекрасне у людей, це винятки від усталених норм. Наприклад ті з нас, хто на практиці намагається зрозуміти для чого ми і як побудована вселенна. Ми цього не знаємо, хоч з самого свідомого початку людства були такі, які стремілися досягнути таку ціль, зрозуміти звідки ми і куди ми. Відповідь: рай - хороша, проте для людей надто малоконкретна, надто віддалена, віддалена смертю, кончиною, занавісою. Про смерть не знаємо нічого, тому попри візію раю – боїмося її. Шукаємо, шукаємо, для чого це ми...

А чим займається президент Віктор Янукович? Ось, він, це неочікуване зозулене яйце епохи середньовіччя, він... розбудовує державну резиденцію «Межигір’я». Вона державна, проте він переконаний – це його власність. Яким сильним мусить бути його внутрішнє переконання, що це вже його до смерти як мінімум (далі діти візьмуть), якщо він до абсолюту зосередився на цьому «Межигір’ї»? Я дивуюся вірі цієї людини. А може це не віра, не внутрішнє переконання, а якась хвороба, збій в мозку, який не може вийти з круговертного мислення про розбудову «Межигір’я»? Янукович шокує усіх тим своїм абсолютним зосередженням на безкінечній розбудові золотих хоромів в бідній державі. Ой, як важко буде йому помирати в тих хоромах! Хоча, навряд, чи смерть його зустріне саме там, скорше всього в зовсім іншому місці, віддаленому, віддаленому...

Сумбурний початок року. Для мене. Також тому, що я позбувся будь-яких ілюзій щодо Януковича (а я їх мав!). Проте, навіть не це так болить, як оте, що в грудні він власними руками, власною головою немислячою, похоронив наш шанс на зближення з Євросоюзом. Отой один з нечисленних здобутків періоду «помаранчевих» він от так профукав, як дитина, а оскільки він не дитина, то скажу - як дурник. Мільйонам українців Віктор Янукович показав одне, не дуже пристойне місце на тілі людини. Безсоромно, нагло... Бо українці хочуть Європи, а йому вона непотрібна, адже, тільки заважатиме зі своїми правами людини, боротьбою з корупцією! Я не розумів раніше, що можна бути президентом і мати думки в голові, які не сягають дальше сніданку наступного дня (звісно, сніданку в хоромах). Жодної візії, ніякого державного планування, в голові лише «Межигір’я». Я навіть не знаю, як про це писати, бо та ситуація якась вона ірраціональна просто. Пришелець з середньовіччя в його найгірших проявах! Може тому не розумію.

Коли випаде наступний шанс на зближення України з «єврозоною» - ніхто не знає, хоча я міг би процитувати різних експертів... Не треба. Мені основне нині, який висновок «з Янука» зроблять українці? Дав би Бог, щоб вони серйозніше стали ставитись до того, як голосують, кого допускають до «владного коритця».

Дав би Бог, бо не за горами уже той час, коли знову обиратимемо президента. Це може статися раніше, ніж нині хто-небудь думає. І головно за справою Кремля, якому цей «слуга» з Києва набрид уже до неможливого. Парадокс: росіяни мають «свою людину» в «Межигір’ї», проте не люблять її. Не люблять, це може не те слово... Зневажають нею. Так, Ющенка вони не любили, а Януковича зневажають, ставляться до нього з презирством, з погордою. І чим вірний слуга заслужив такого? Саме тим, що він не воїн, не політик, а слуга, лакейчик, який думав випросити у сусіда дешевого газу і спокойно коротати віку аж до смерти. А Путін теж любить дешевий газ, точніше гроші. І є конфлікт інтересів. От, така несподіванка від північних друзів. Не чекав, Вікторе Федоровичу?

Ті, від Януковича, з ним на чолі, вже два роки «борються» за дешевий російський газ, «продали» Росії, що могли, Чорноморським Флотом починаючи. А газу нема! Тепер вони з жахом кажуть, що Україна має найдорожчий газ у світі, тобто ніхто за нього так багато не платить, як Україна. І що? Ну, далі борються. Тепер росіяни приступили до останнього етапу – хочуть «взяти» українську газотранспортну систему. Якщо візьмуть – тут й прийде кінець президенту Януковичу, бо більше він їм до нічого не буде потрібен. Дурник виконав завдання – дурнику до побачення.

Як ви думаєте, буде Янукович надалі настільки засліпленим золотими хоромами, щоб виконати і це завдання від Путіна? Неначе він, все-таки, не самогубець, проте... Хто його знає. Він оточений людьми з Росії та тими, яким вигідно, щоб в Україні був дешевий російський газ будь-якою ціною. Ці люди, ясна річ, не думають про благо України, себе тільки бачать, ті «фірташі» та іже... От в чому лихо. Тому я навіть не збираюся прогнозувати, чи після двох десятків років зусиль, Москва нарешті візьме українську трубу. Таким дурником не був Кучма, ні тим більше Ющенко, а Янукович? Гм... Чи Янукович здатен докумекати, що здача труби росіянам, це його кінець в золотих хоромах «Межигір’я»? Ну, не відразу, проте це буде вже початок підготовки до тернистого шляху, підготовки до іншого періоду в житті, коли треба переосмислювати помилки минулого. З чого починав – тим і закінчить.

Юлія Тимошенко «в далеких таборах» вже переосмислює (слава Богу, що Україна самостійна, а то сиділа б нині в Сибірі), як і Луценко, який поки сидить в Києві. Їм є про що подумати. Наприклад, чому, коли був для того час, вони не зреформували українську каральну систему, судочинство? Нині, хоч теж сиділи б, але все виглядадало б трохи інакше, в буквальному та переносному сенсі. Я впевнений, що вони мали б про це тепер натужно подумати. Вартувало б ще Ющенка до них, хай би утрьох задумалися, як вони змарнували дар, що їм 2004 року люди буквально всунули до рук. Чи подумають? Не упевнений. Можливо, вони як Янукович, тепер живуть тільки днем помсти, днем, коли вони роздеруть «Янука» на шматки, колись, коли Бог звелить передати владу до їхніх рук. Питання – чи звелить ще коли-небудь? Сумніваюся. Після Януковича прийде вже інше покоління українців. Аж нетерпиться дочекатися.

Мені здається, що сьогодні не має уже смислу ставити питання про те, хто більше винен у тому, що Україна нині опинилася в пастці бездумности? В пасті примітивних корупціонерів, дурних грошелюбителів, позбавлених будь-якої візії лакейчиків? Чи це Ющенко, чи Тимошенко? Яка різниця. Факти такі, що люди проголосували за Януковича, він законно обраний президент і він цей дар президентства замінив на «Межигір’я»? Виявився людиною неспроможною огорнути думкою питання, що таке держава і яке місце у ній президенту. От і все.

Так хочеться вірити, що українці знову зламають в собі пасивність і замість думати лише про еміграцію, підуть і відповідально проголосують на найближчих виборах. Я відчуваю, що іде вже інша сила в Україні, ще її не видно чітко, проте вона себе скоро проявить. Відвічний дух нації...

Ось пише Мирослав Маринович.

«Найкращий спосіб зберегти свої статки, а при цьому й свою гідність, – це ініціювати впровадження в Україні нових, цивілізованих правил гри.
Я не вірю, що український посполитий люд не знає, що "під лежачий камінь вода не тече".
Усі наші історичні перемоги ми здобували тільки тоді, коли виходили зі своєї "хати скраю".
Але для цього треба відмовитися бути рабами своїх інстинктів. Народ здобуває собі долю, коли вчиться зростати у свободі. І навпаки, свободу втрачають, якщо її не цінують і нею зловживають.
Нарешті, окреме слово про українські Церкви. Ініціатива "Першого грудня" постала з прикладу єдності трьох із них, за що їм велика дяка. Проте на цьому не вичерпано ті нагоди, за яких усі релігійні громади України могли б діяти солідарно.
Якщо ми справді віримо, що Бог – єдиний, то всі наші дії та устремління мають зійтися в одній точці, де перебуває Він.
Доля розпорядилася так, що у розкішних палацах українських римів знову фальшивлять новітні нерони. Чи знайдуться поміж нами ті, що знову жертовно підуть у зачумлені міста та відважно зазирнуть у пащу лева?
Отож важливо насправді не те, скільки людей підпишеться під нашим зверненням, а те, скільки їх зважиться жити по правді й у згоді зі власним сумлінням. Це рішення ми повинні прийняти самі – вписати його у своєму серці та зробити його законом нашого життя.
Тоді і станемо ми єдиним народом, якому не соромно буде за самого себе.» (Більше про Ініціятиву «Першого грудня» дивись нижче.

Ваш Г.Кобильницький, 13.01.2012 року




13 січня 2012, Київ 23:15
Ініціатива «Першого грудня»
Наталка Коваленко , Радіо Свобода
14.12.2011
Київ – Декларацію відродження українського суспільства проголосила неполітична ініціатива «Першого грудня». Текст декларації сьогодні у Києві оприлюднили відомі українські громадські діячі. Таким чином вони намагаються пробудити українську інтелігенцію й наблизитися до європейського рівня життя. При цьому особливий акцент роблять на молодому поколінні українців.

Ініціативна група «Першого грудня» створена у 20-ту річницю референдуму за незалежність. Створення такого об’єднання – ініціатива трьох церков (Української православної церкви, Української православної церкви Київського Патріархату та Української греко-католицької Церкви). До неї долучилися відомі українські інтелектуали і громадські діячі: В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.

Вони всі давно знайомі між собою, а сьогодні відчули, що українській інтелігенції потрібна їхня допомога, розповів правозахисник, колишній дисидент та політв’язень Семен Глузман.

Ми немолоді наївні громадяни України
Семен Глузман

«Ми не будемо друкувати листівки. Ми не будемо закликати до повалення режиму, тому що ми маємо режим, який обраний законослухняними громадянами України. Ми будемо розмовляти і не тільки в Києві. Ми будемо закликати до конструктивної праці, а не до деструктивної, – говорить Семен Глузман. – Я розумію, що все, що я кажу – це досить наївно. Так, наївно. Але ми наївні, ми немолоді наївні громадяни України».

Але політику таки спробують оздоровити

Новостворена ініціативна група не є політичною організацією, але з її допомогою спробують оздоровити українську політику, заявив кардинал Української греко-католицької церкви Любомир Гузар.

«Ми мусимо бути свідомі, що те, що ми хочемо, ця ініціатива, до якої нас закликали настоятелі церков, це довгий процес, над яким треба буде довго і послідовно працювати. Нехай, ніхто собі не уявляє, що то раз-два – і все буде готово. Ні! І тут, бачите, є дуже важливий момент, ми мусимо працювати над тим усі», – наголосив блаженніший Любомир Гузар.

Представники української інтелігенції закликають виконувати норми закону, бути справедливими і чесними. У Декларації відродження українського суспільства йдеться про верховенство права, справедливий суд, рівність перед правосуддям, знищення корупції, але в першу чергу її автори роблять акцент на свободах та гідності кожного. Сьогодні цього немає, і починати треба з себе та своїх близьких, наголошує відомий український економіст Богдан Гаврилишин.

«Не тільки Україні потрібне таке духовне, моральне відродження. Та ж Європа дуже цього потребує, тому що то є також країни, де споживання і заробіток грошей є майже єдиною цінністю. І це спотворює людей. Так що це не тільки український феномен, українська ситуація. Тому що економічна система є дуже негуманна, в якій людина не має цінностей. А нам якраз потрібно, щоб найвищою цінністю була людина», – зазначив Богдан Гаврилишин.

Учасники ініціативної групи «Першого грудня» започаткували «Національний круглий стіл». Об’єднатися закликали всіх українців, незалежно від віросповідання, політичних переконань чи національної належності. Перше засідання запланували на березень.



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2012-02-04

1171

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000839
2458818

3625222
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.