wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Необігренна зима”


Г. Кобильницький

Кінець січня 2012 року. Люті морози. Дніпро замерз, Чорне море замерзає. В Україні десятки жертв. Це в основному безпритульні. Їх багато. В Києві немає смітника, якого б кілька раз у день не доглядали люди без надійного житла. Сподіватися, що серед них лише росіяни – не треба. Копирсаються в сміттєбаках з великою увагою. Припускаю, що і там є своя «мафія», яка визначає, які смітники кращі і кому в першу чергу можна ними користуватися.

Звідки вони беруться? Ті безпритульні. Нещасні, з переламаною гармонією життя – це в основному. Хтось добровільно вибирає такий стиль повсякденности, бо це йому до вподоби, іншого змушують об’єктивні обставини, які склалися незалежно від нього. Збираються у великих містах, бо там смітники «багатші». Таке життя... Навіть не знаю, чи їм співчувати. Не далі як рік тому безпритульні в Києві зарізали молоде дівча, ради велисопеда (ровера), купили собі за це горілки, напилися... Такі принципи: смерть людини за пляшку. Напевно, як всюди, де гурт людей, треба розбиратися, хто залишився творінням Божим, а хто перейшов на сторону пекла. Так є всюди.

Штрикає в голову професійне збочення: люта зима, це додаткові гроші для Газпрому, для Путіна. І які ж Бог плани складає для цього негідника? Що він нам ще покаже окрім Україна – вічна «хохландія»?





Все вказує на те, що Владімір Путін все послідовніше заглиблюється в параною «помаранчевої революції». Себто, йому здається, що є велика імовірність бунту в самій Росії. Тимчасом він тільки напередодні чергово (третього) президентського терміну. А в голові, напевно, креслиться візія довічного правління. Параноя – це була б важка кара для людини, яка не хоче визнати нашого права до самостійности, яка, так само, не хоче добра для Росії, щоб вона нарешті стала для загалу росіян гарним місцем для коротання віку.

Одна українська проповідниця, чаклунка, відьма чи навпаки, як хочете, сказала мені, що Путін буде тільки до квітня 2012, максимум до осені. У мене нема довіри до проповідниць, навпаки навіть, проте, якщо збудуться її слова – я не проти.

1967-го року Олесь Гончар писав: «Хтось кинув фразу:
-Ох, ці хохли: ми їм розгромили Січ, а вони тепер завойовують Кремль. Йому відповіли:
-Не треба нам Кремля, не хочемо нічого завойовувати, верніть нам Великий Луг вольностей.»

Може трохи шкода, що в наших людей природа з завойовницької трансформувала у пацифістську. В цивілізованому світі нам було б добре жити (з таким складом душі), проте маючи поруч себе хижака (хижаків?) – це фатальний підхід. Не хочеш ти завойовувати – тебе завоюють. Ковтнуть, як жабу. Росіяни, чи румуни, поляки...

Ну, а ще після совітських диких злиднів у наших людей залишилося стрімке прагнення влаштувати собі якнайкраще матеріальне буття. Будують, на жаль, часто, забувши про етику, мораль та особисту гідність. Ось вам приклад: жінка, яка перебралася жити до однієї з західноєвропейських країн тут же вивчила чужинецьку мову, свою церкву не відвідує, не бере участи в місцевому українському громадському житті. Коротко – відрізала корені. «Той, хто зрікається рідної мови, часто й не розуміє, що в цьому є вже елемент відступництва, елемент зради. А треба б йому це пояснити! Відділити підлих від темних». (Олесь Гончар)
Ця ж жінка вийшла за чужинця. Діти навіть очевидно не знатимуть про її національність. Нещасний покруч нашого складного минулого з Голодомором та чистками передусім. Ця жінка, правда, і в Україні не розмовляла українською, і вже ніколи не буде цією мовою бесідувати. Безталанна. Добре, що не свідома своєї особистої драми, бо інакше серце від жалю могло б розчахнути. Її серце, бо воно в суті своїй, українське, тільки занедбане.

«Поки жива мова в устах народу – живий і народ... Відберіть мову – і він ніколи вже не створить її. Нову батьківщину може навіть створити народ, але мови – ніколи; вимерла вона в устах народу – вмер і народ» (зі статті Ушинського «Рідне слово», 1960 р.)

Для нашого відродження, також в мовному питанні, мені здається, необхідно повернутися до галицької системи побудови мережі просвітянських осередків в яких будуть працювати жертвенні, ідейні українці. Як мені здається, тільки таким чином можна буде виростити покоління нових українців, які матимуть в собі зоряне небо здорових принципів. Однак поки що не видно цього великого просвітителя, який виростивши таким чином якісно нове покоління українців остаточно відріже нас від моральновбивчого періоду поневолення; бо хоч фізичне поневолення завершилося, то душевне досі продовжується.

«Ми не є і не повинні стати народом суржикової мови чи мови мертво-декоративної. Маємо витворену протягом віків мову дивовижно багату, одну з найбагатших у світі, барвисту, запашну, розмаїту, здатну активно жити і розвиватись, придатну для найскладнішої художньої і наукової творчости. Злочином було б занедбати таке неоціненне духовне добро». (Олесь Гончар)

Шолохов Михайло Олександрович ((1905 - 1984), місце народження: хутір Кружилін станиці Вешенської колишньої Донської області - тепер Ростовська область Росії) — російський письменник, лауреат Нобелівської премії 1965 р.

Писав вище про жінку, що поїхала на чужину і зґільотинила корені. Оця жінка, ще про неї, тільки на загальному тлі. Ось бачу своїми очима наших матерів зі своїм прагенням влаштувати дітям краще життя будь-якою ціною... Скільки їх таких, що вступивши у зв’язок з чужинцем – і вже вони не в силі підтримати життя України в своєму серці, а відтак в своєму новому житті! Про матір Папи Івана Павла ІІ я вже якось писав. Тепер впала на думку інша мама, яка народила іншу велику людину (Михайла Шолохова). Тут вам декілька цитат зі щоденника Олеся Гончара.

Перша цитата.
«Знов згадав, що мати його (Шолохова) – українка, родом з кріпаків, вивезених колись з Чернігівщини.
-У нас (в донській области) кругом українські слободи...
Другага цитата.
«Сьогодні вночі вже (це ніч під Великдень) Валя розбудила. Дзвонить Шолохов. (...) А дзвонить з Москви. Тричі повторив (українською мовою): -Олесь, рідний... дорогий мій... Я тебе люблю... Здається він плакав. Це був голос старої змученої людини. Людини в горі. Я чув, як клекоче йому той голос в грудях, вимовляючи з трудом, але твердо, виразно кожне слово: -Олесь рідний... І слово у вимові українській звучало зовсім природно. Може він чув його в дитинстві з уст матері. Може про неї думав зараз. Може тому й плакав.»

Третя цитата.
«Леонов розповів, що Хрущов заставив його дати підпис під листом, в якому виканючувалось премію Нобеля Шолохову. І на додачу Хрущов нібито подарував їхньому королю реліквію, яка має стосовність і до України... Корону Карла ХІІ. Такий відбувся торг.»

Четверта цитата.
«Шолохов – це алкоголік, у якого мозок уже перетворився в розплавлене мило (з прожилками...)»

Все згадаємо у переддень смерти, кончини фізичної! Все світле і всі бруди нашої біографії, всі зиґзаґи, і те, як (декому) важко було дотягнути свої дні без алкоголю чи наркотиків, бо тягар такий давив душу, щи витримати неможливо було. Згадаємо також наші істинні корені, і біль душі, як ми ради кар’єри та матеріального достатку змінили фізйономію, в нашому випадку з української на чужинецьку. І наших дітей ми згадаємо, дітей, яких ми втратили, яких нація втратила, бо ми не вміли (не хотіли) защепити їм любови, любови до ідеї «Україна» і вони стали прапороносцями чужинних думок, чужих стилів та звичаїв. Людина ніколи не повинна себе заперечувати, бо на старість, в годину смерти, всю свою неправду згадає, як у фільмі все побачить картинками, лишенько тільки: тоді вже ні алкоголь, ні наркотики переносити біль не допомагатимуть.





Думками повертаюся до материка. До України. Віктор Янукович рештками сил намагається втримати якось рівновагу в країні. Це мені спало на думку, коли прочитав заяву патріярха Філарета про те, що їхні стосунки покращали останнім часом. Тобто взаємини Патріярха з владою Януковича. На його думку, 2011 року Янукович разом з москалями тиснули на Українську Православну Церкву Київського Патріярхату, тепер, він каже, хоч Янукович не допомагає, але й не тисне, себто стало краще. Видно, Янукович відчуває, що справи ідуть кепсько і не варто створювати собі додаткових опонентів.

З Януковичем, звісно, проблема. Саме тепер він плавно входить в період міжнародної ізоляції. Західні лідери не хочуть мати з ним нічого спільного з різних причин, передусім, через підозрілу гру з Москвою і, по-друге, з приводу грубо шитого процесу Юлії Тимошенко. Іншими словами, в очах світу він піддав під сумнів самостійність української зовнішньої політики і, по-друге, дав чітко зрозуміти, що демократію він розуміє, як процес ручно керований (ним). Чи він вже зрозумів, що Москва сприймає його за «хохла-дурачка» - не впевнений. Одне, як здається, не підлягає сумніву, коли втратить владу перше, що з нього візьмуть, це виженуть з Межигір’я. Це буде його боліти найбільше, але, з другого боку, цього очікуватиме так званий електорат. Тобто нова влада не буде мати виходу – Януковича доведеться демонстративно виганяти з золотих хоромів. Болісно те, що він цього не розуміє. Отож, хай поки розставляє там ті свої золоті унітази... Це ж не собі він робить, а наступникам. Наступники можуть виринути швидше, ніж думається, до речі. Таке життя, такі люди, все таке ж, незмінне, ніяких висновків з помилок попередників (хоч би на прикладі Тимошенко повчився).

Тимчасом Юлія Тимошенко далі в буцегарні. Луценко іже. Блок Юлії Тимошенко готується до парламентських виборів. Хочуть іти громадно проти Януковича, з Яценюком та іншими. Обіцяють перемогу. Дай їм Боже. Я, все-таки, думаю, що Україні потрібен новий лідер. Тільки не бачу поки його. Ніхто не бачить. Юлія – це пісня. Вчорашня. Припускаю. Проте, хай бореться. Зараз у нас нема настільки чіткого протистояння, як в період Кучми, коли було ясно: янгол проти диявола. Юлія трохи диявол, трохи янгел, і з Януковичем дещо подібно. Зараз всі, хто зверху, трохи дияволи, трохи янголи, важко розібратися в психіці тих людей. Тому, поки приймати остаточне рішення, чекаємо, що та психіка ще з себе видасть.

Цитата з Олеся Гончара. «Якщо людина не вірить у повноцінність своєї мови, вона не вірить і в свою власну повноцінність, така мусить вважати себе людиною другого сорту». Це я Януковичу написав. І Юлі. Проте не Ющенку. Така між ними відмінність.

Г.Кобильницький, 5 лютого 2012 року



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2012-02-19

1228

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
 

statystyka
0000486
2536591

3725475
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.