wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Янукович – письменник”


Г. Кобильницький

В Україні принципіально нічого нового. Юлія Тимошенко сидить, Юрій Луценко сидить, Валерій Іващенко, віцеміністр оборони в уряді Тимошенко, саме сів, лякають, що Олександр Турчинов також сяде, що робить Ющенко – невідомо. До чого має призвести така політика – цього мабуть ніхто не знає, це трохи так, як пірнути після грози в нурт гірської річки і вірити, що якось пронесе. А чи пронесе справді? Чи пірнаючий не розшматує собі голову об яку заблукану деревину чи підводний камінь?

Янукович вірить, що пронесе, і він залишиться президентом на наступний термін, а там, мовляв, далеко, багато часу, подивимося, помізкуємо. Іншими словами, Україною продовжуюють керувати люди некомпетентні, з бандитськими началами, які, до того, позбавлені уявного мислення, тобто не мають вміння передбачати наслідків своїх дій. А що найгірше – не хочуть вчитися. Йой, та школа увесь час, як тінь, як скривджена мати, ходить за «донецькими» і не дає їм чистої години.





Правда, є одне нове в нашій Україні. Отже виявилося, що Віктор Янукович, хоч і неосвічений – справжній письменник! Він видавав якісь там книги (газети про це писали), проте хто тим цікавився! Я ж бачив, як він пише, як йому тоді мучиться вся голова, як напружується обличчя. Ну, то хто такого буде читати. Відразу видно і все на своїх місцях. Але ось! Донецьке видавництво «Новий світ» виплатило Януковичу аж 16 мільйонів гривень, себто десь 2 мільйони доларів за авторські права до його книжок та ще до літературних творів, які Янукович-письменник обіцяє восплодоносити до 2020 року. Саме так, 2020!
Додам, що з прізвищем Януковича зв’язані такі ось книги: "Рік в опозиції. У політиці не буває остаточних перемог і поразок", "…І рік при владі. Від кризи – до економічного зростання", "Здолати шлях", "Як Україні далі жити". Зізнаюся, жодної не прочитав, а те, що мав в руках, це були фотоальбоми аби збірники інтерв’ю для преси. Ага... Ще щось. "Новий світ" відомий тим, що замовляв друк в Австрії скандальної книги Януковича „Opportunity Ukraine”, яка виявилася плагіатом і через те була вилучена з продажу. Хоч комусь соромно за це?

Як каже одна моя знайома, з інтелектуальними справами Януковичу не везе як мінімум з часів двобою з Віктором Ющенком, то навіщо знову й знову залазити туди? В юности Янукович-«шапкозбивач» теж інтелектом не дуже хизувався (і потреби не було). Про що тоді ідеться? Ідеться напевно про амбіції, про підсвідому потребу бути там, де престижно, ну хочеться, лишенько тільки - ти там не можеш бути через елементарний брак підготовки (шкіл не закінчив, не тренувався писати тощо). Проте, в останньому вападку з 16-ма мільйонами не тільки про амбіції ідеться.
Як президент Янукович заробляє у рік трохи більше 700 тисяч гривень, це, звісно, явно замало для стилю життя, який домінує серед «донецьких пацанів». Загалом-то гроші є, багацько, проте вони крадені, а от отримані 16 мільйонів, це вже законні гроші з яких оплачено податки, а відтак можна за них наприклад купити через певний час державну дачу «Межигір’я» чи що там іще.

Ну, що ж, в хвилину зміни влади в Україні це може стати у пригоді (щоб не сісти, як Юлія). Інша справа, що все грубо шито, надто! Бо хто видів в Україні видавництва, які платять такі гонорари? Тобто люди знов Януковича на сміх візьмуть, оскільки кожен розуміє в чому суть цієї операції. Лише для неознайомленого з Україною іноземця вона може здатися чимось нормальним. З Януковича, взагалі, багато сміху. Погані, ой погані в нього радники!

Янукович сам собі визначив – я так розумію – час для написання решти «творів» до 2020 року, а отже він явно показує нам, що піде на другий президентський термін. Чи дійде? Неначебто в політичному виднокрузі немає зараз сили, яка могла б серйозно побитися з Партією Регіонів за першість, проте, з іншого боку, від цієї влади вже нині такою гниллю несе, такою сумішшю тупого з аморальним продуває, що якось складно уявити собі більш-менш чесні вибори на яких Янукович міг би більш-менш чесно перемогти. Побачимо, як «пацани» вирішать цю задачу.

Кажуть, що потроху зростає популярність «Удару» Віталія Кличка. Має десь 7% підтримки. В протилежности до Яценюка Кличко чітко відмежувався від «януків». В лютому західним журналістам він сказав, що Україна «стала тоталітарним режимом» » і «багато людей бояться, що це може призвести до кривавого бунту на кшталт того, що в Сирії». Серйозно і конкретно.

Важко мені що-небудь судити про майбутнє Кличка-політика у той час, коли його політичне кредо не сформоване (він досі не сказав за яку Україну хоче боротися, що в ній має бути основне тощо). Тому кількість прихильників йому зростає лише завдяки тому, що він чесна людина і тим все і все яскравіше відрізняється від тієї болотної ями, якою є «Партія Регіонів». Проте це напевно замало, щоб боротися за чільне місце в українській державі.

Вони, «януки», роблять подібно як росіяни (бо ментально дуже схожі, на додачу біля Януковича багато людей з Москви), тобто вибивають з колії увесь державний механізм і в якийсь момент вже тільки силою зможуть захищати свою владу, оскільки всі інші державні механізми будуть або знищені, або «деморалізовані» тотально, чи, просто, абсолютно недієздатні. Взяти простий приклад – суди. Ні в Росії, ні в Україні ніхто не має віри в правосуддя, навіть на елементарному рівні. Уявіть тепер, як людину притисне, придавить груди да серце, де вона шукатиме справедливости? Відповідь проста – всюди, тільки не в суді. А де буде оце «всюди», то воно – поки не прийде – нікому не ясно.

Між нами кажучи, в Україні ще цього не відчувається аж так, проте в Росії ситуація явно назріває до якогось перелому, не зважаючи на те, що тільки в березні Владімір Путін пішов на новий, третій президентський термін. Путін, як завжди, вкрай цинічний, але дотепер він достатньо інтелігентно дозував цей «яд» суспільству. На післявиборчій прес-конференції відчувалося в Путіні щось нове, я б сказав наглий цинізм, цинізм, який не прикривається більше бажанням виглядати порядно (Навіщо? Адже саме обрали царя довіку!). Це зокрема тоді, коли він сказав, що підтримує думку про обмеження президентських термінів в Росії до двох, проте, додав, ви розумієте – мене це не торкається (закон не має зворотньої сили). Ну, що, налякаються нарешті росіяни, що житимуть з тим чекістом, аж поки його Бог не покличе?

Щодо Путіна... Боюся, що поки росіяни його звалять, або сам піде, він ще попробує накапостити Україні. В його уяві Україна, маючи таку інтелектуально низьку владу, сама проситься, щоб з нею поекспериментувати. Про це зокрема пишуть західні газети наводячи цитату глави передвиборчого штабу Путіна, Станіслава Говорухіна. А цей був сказав, що Росія може собі повернути Крим лише разом з всією Україною. Ну щож, брати росіяни, мріяти нікому не заборонено. Тільки нащо витрачати час на дурниці? Дороги будуйте, обмежуйте кількість болота у вашому житті, а то навіки актуальним залишиться вислів: Росія, болото, дураки...

Відомого в Україні політолога Дмитра Видріна (він тепер радник президента Януковича) запитали, якою буде подальша доля Тимошенко та Луценка. Його відповідь була такою: «Українські політики бояться посваритися остаточно. Рано чи пізно вони помиряться. За моїми відчуттями, до кінця цього року ми побачимо обох на свободі.»
А ще Видрін сказав, що у президентів буває одна помилка – в кадрових призначеннях. І, як він дав зрозуміти, Янукович цю помилку допустив. Я погоджуюся з ним повністю. Не треба бути великим інтелектуалом, щоб стати великим президентом навіть без написання творів мистецтва. Цю ж помилку допустив і Ющенко. А от Кучма був кращим майстром у підборі співробітників.

Які настрої в суспільстві? Видрін відповідає: «Більшість незадоволені ні управлінськими якостями представників влади, ні соціальними стандартами. Тому я дуже злий на уряд, який лише імітує реформи.»
Ще одна цитата з інтерв’ю Видріна для «Газети по-українськи». Це є справді те, чого ніяк не можуть докумекати наші політики. «Справжня опозиція має коріння в землі, яке йде в громадські інтереси, психологію. Наші опозиціонери виросли на паркеті. На ньому неможливо пустити коріння. Я особисто знайомий з усіма лідерами опозиції. Коли бачу, що декого з них оточують десять накачаних охоронців у броньованих автомобілях, виникає запитання: яка це опозиція?
Моїм аспірантом був син усесвітньо відомого політолога Збіґнєва Бжезинського (один із теоретиків гегемонії США та розвалу СРСР, автор фрази "Без України Росія перестає бути імперією".). Батько просив поопікуватися сином у Києві. Виділив гроші, на які я винайняв йому однокімнатну квартиру. Я просив виділити кошти на таксі, бо треба було далеко їздити. А Бжезинський каже: "Син пише дисертацію з соціології. Як він зрозуміє людей, якщо їздитиме на таксі?". І його син, не знаючи ні української, ні російської мови, добирався на роботу з трьома пересадками тролейбусом. Але за рік уже говорив трохи російською, трохи українською і прекрасно знав настрої людей. Наша опозиція теж має вилізти з машин і бути ближче до людей.»
Канада, звідки я нещодавно повернувся. Я там зрозумів дві речі: старше покоління українців жахливо стурбоване проблемою збереження національної тотожности уже у внуків (як правило), які попри виховання вдома та українських школах вибирають англійську мову, як рідну, а відтак втрачаються для України. Друге, що я там зрозумів: це зручна країна для життя, люди задоволені, мало таких, які нарікають, а це мене, як українця особливо дивувало, бо ж, ніде правду діти, ми любимо понарікати...

Підсумовуючи. Юлія Тимошенко сидить, Луценко сидить, сіли інші, є кандити, щоб сісти. Путін почав новий термін в президентському кріслі, скоро ми довідаємося, які його плани щодо України. Добра не доводиться чекати. Євросоюз на грані розвалу. Невже ідея таки не вдалася? Німцям буде сумно. Деяким. Араби мають свої проблеми. Загалом, все нормально, життя, як життя. Нас повинно найбільше радувати, що маємо Україну як державу, хоч і дуже перекособичену тими «пацанами» з Донецька. Проте, як доводилося вже писати, може це й добре, бо всякі збочення в публічному вияві дають шанс на якусь рішучу суспільну реакцію. Приємно також, що Церква-мучениця, тобто греко-католицька, продовжує достатньо динамічний розвиток в умовах свободи. Це дасть плоди, безумовно.

Г.Кобильницький, Великдень 2012 року.



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2012-04-19

1087

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000193
2384223

3507968
regały magazynowe regały paletowe regały wyskokiego składowania regały półkowe
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.