wynajem autobusów przemyśl   wycieczki do wilna   wycieczki do budapesztu   wycieczki do pragi   tłumacz przysięgły języka ukraińskiego

Перший у Польщі український портал
, год.: 
Стартуй з harazd.net
Harazd.net Форум ГараздМузика Фото Відео Календар подій Статті Каталог www Бесіда
 

„Жура від українців”


Г. Кобильницький

Дехто вважає, що сьогодні, коли підходить до вінця черговий рік правління «регіоналів», процес розмонтовування української державности набирає обертів. Влада, яку створив Янукович, бореться з українською мовою, чи, вірніше, зміцнює російську не дуже зважаючи на українську, ця влада «стелиться» під Москву, віддала їй «спецслужби», Крим, авторитет України розхитаний через надмірну любов до мамони її чиновників з президентом на чолі, а це, в свою чергу, все більше заганяє Януковича в авторитаризм.

Все це трохи так, але трохи й не так. Суть проблеми у тому, що у більшости люди, які представляють Партію Регіонів, не виросли на українській ідеї, а відтак державу вони сприймають як таку собі фірму, яка зобов’язана нести золоті яйця. І вона їм несе ті яйця, тому «регіонали», керуючись хоча б інстинктом самовиживання, мали б подбати, щоб «фірма» не обанкротилася. Так, як вміють, вони це роблять. Якщо дурні зовсім – то може не вийти і тоді чекай найгіршого. Треба зазначити, що через совєто-російське виховання «регіонали» у суті своїй дійсні малороси, вони справді ідеологічний центр бачать в Москві, бо так виховані, а ті з-посеред них, які не так виховані, просто продають себе ради цього золотого яєчка, чи хоч крихти від нього.





Однак, жодна влада не вічна. Головне втримати Україну на карті світу, бо якщо знову доведеться класти за це голови – то можемо попасти в декадентизм, м’яко кажучи... Шанс зупинити владу «дурників» появиться уже під кінець жовтня, коли мають відбутися парламентські вибори. Чи вдасться? Я не упевнений. Греко-Католицька Церква закликала не продавати свої голоси за гроші, проте, я переконаний, таких буде багато. Чому так? Не знаю. Щось сидить, якийсь біс в головах людей, який робить їх нерозумними, безвізійними чисто.

Іду в інтернет і відразу надибаю повідомлення, що на мажоритарних округах (де голосують за прізвище, а не партію) вже іде торгівля. Ціна голосу – від 50 до 300 гривень! Дешево продають себе мої українці. А найгірше, що продавшись – вони не підведуть, проголосують за того, хто їм всунув оті марні кілька десяток гривень, бо неначе у безталанних віра, що замовник може якось таки провірити, як відбулося голосування. Олександр Черненко з Комітету Виборців України переконує, що ніякий біс не сидить у головах людей: «Ці вибори є дуже споживацькі. Виборець дуже розчарований, він не бачить того, за кого він хотів би голосувати. А цей - хоч гроші дає. Це явище стає масовим, і якщо його зараз не зупинити, я відчуваю, що на мажоритарці у нас багато кандидатів просто куплять виборців". Який висновок: шанс на те, що «регіонали» продовжать керувати Україною, зростає.

Тепер оптимістично... Подивіться на інші країни? Згадайте Шредера і те, як він зганьбив крісло канцлера. А Берлусконі! До того, німці, поляки, чи іспанці – всі вони, може навіть і у більшости, теж незадоволені ситуацією в своїх країнах, теж думають, як міняти життя в кращу сторону. Точно чи приблизно так, як ми незадоволені Україною. Висновок - ми не єдині в своєму сумі від батьківщини.

Пише Михайло Кірсенко, професор з Києва. «Далеко не всі, навіть освічені українці, добре почуваються в літературній мові класики на основі київсько-полтавського діалекту. Ірландці дещо заздрять нам, бо незважаючи на рясну державну підтримку, мало хто з них добре знає власну гарну мову - далися взнаки кількасот років колоніалізму. (...) Перші рядки нашого гімну склалися за інших обставин. Відтоді Україна не вмерла і вже не згине. Прагнення марґіналізувати її обернуться проти самих апологетів людожерського етноциду, які заженуться на слизьке. Згубний (мовний) "закон" виявиться самовбивчим для своїх авторів, відокремить зерня від полови і дасть нам змогу краще усвідомити свій шлях.» Ну, й справді, навчімося нарешті шанувати й цінуватип російськомовних українців! Це я не про Кірсенка...





Журить інше... Досить плакати, як нам повибивали інтелігенцію, як боролися вороги з нашою культурою та мовою, журить, що минуло 22 роки з часу незалежности і сьогодні ми уже мали б мати нове покоління патріотів. Таких свіженьких, 20-літніх. Вони є, проте в масштабі країни їхній голос досі слобучутний. Це застановляє, журить власне. Я хочу почути їхній голос. «На парламентських виборах ми покажемо, наскільки нація сьогодні сформувалася і усвідомлює себе як суб'єкт історії, а не об'єкт маніпуляції. Дивлячись на молодь, бачу, що можемо мирним шляхом змінити владу. Якщо це зробимо, тоді заслужимо на оплески всього світу.» - оптимістично заявив В’ячеслав Брюховецькій в розмові з журналістом «Газети по-українськи». Мені сподобалася також його відповідь всім тим, які досі кажуть, що 1991 року незалежність нам далася даром. «Є люди, які кажуть, що незалежність треба скріпляти кров'ю, а українська незалежність нею не скріплена. Так от, ніякі арабські жертви не можна порівняти з тією кров'ю, яку українці пролили за свою незалежність. Починаючи від Богдана Хмельницького, через Мазепу, визвольні змагання початку ХХ століття, УПА, дисидентський рух. Хіба смерть Василя Стуса не є жертвою, що варта мільйонів?». Брюховецький вірить, що уже на жовтневих виборах опозиція набере більшість і почнуться чорні дні Януковича, оскільки залишиться без підтримуки Верховної Ради. Я не вірю.

А по суті кажучи... Все зводиться до конкретної людини, до того, щоб вона стала відчувати відповідальність за країну, інакше Україна не потягне, як демократія. Не продавати свої голоси – це мала б бути аксйома, але поки не є. Виходить так, що під серцем в українця досі гніздиться не лише Голодомор, але і кріпак, і совєт іще. Був в якомусь містечку в Італії, заблукав в центрі, і ось повертаю машину у вузеньку вуличку і не бачу знаку заборони, проте відразу чую гучний, застережливий голос жінки і чоловіка (двоє різних людей), які кричать мені зліва і права що я неправильно роблю, що туди їхати не можна. Знаєте, я такого не можу уявити в Україні! Що кому до того (окрім міліціонера, який оштрафує), куди я їду? А може я олігарх, чи хоча б помічник олігарха, чи може москаль-розбійник? Тоді за зауваження в мою сторону можна по руках отримати і не лише? Не знаю: така постава залишилась з періоду кріпака і пана, якому можна все, чи більше з совєтського періоду, коли з різних причин людині не варто було проявляти будь-яку ініціятиву? Так, чи сяк, але воно досі працює. Поки цього не змінимо в собі, Україна, звісно, буде країною нелегкою для життя, для життя будь-кого: місцевого, «відвічного» українця, чи прибульця з-за кордону.

Тому треба працювати всім, скільки хто може, щоб будувати свідомість відповідального громадянина, бо тоді (через певний час) матимемо більш справедливу Україну, таку, якою зможемо пишатися, а пишатися Україною хочемо всі. Дай нам Боже!

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
(Ліна Костенко)

Сижу за комп’ютером і починаю розуміти, що він сильніший, дужчий, ніж я припускав. Ось-бо почитав повідомлення з арабського світу, де «дурну» смерть влаштували зокрема послу США в Лівії, Крісу Стівенсу. Люди просто не в собі, при чому в багатьох арабських країнах. Це так дико вони реагують на примітивний фільм, який знятий десь у США домашнім методом і в якому бридко «переїхалися» по пророкові Магометові. Фільм запустили у всесвітній мережі «ютюб» і готово. Люди подуріли!

Такий фільм може зняти кожен з нас, а відтак, виходить, кожен з нас може викликати війну!? Хочеш з Америкою – знімай в США, хочеш з Німеччиною – знімай в Німеччині. Західні демократії вам цього не заборонять, проте араби вам цього не простять, а оскільки вас, як автора, не знатимуть, то всю лють спрямують проти країни, де народився образливий фільм. З цього виходить як просто сьогодні бути маніпулятором за умови однак, що за авдиторію маєш арабів. Дивуюся поставі розумних неначебто істот, які убивають людей (згаданого посла США та інших) за роботу якоїсь нікчеми, яка взяла камеру, найняла дешевих акторів і запустила «твір» в інтернет. Пишу про це, тому, що це явище характерне для наших часів. Адже ми тільки дивимося, які наслідки для людства, але так само для кожного з нас, матиме той напрямок технологічного поступу, який спостерігаємо.

Г. Кобильницький



Камо Грядеши, Україно?

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Додано: 2012-10-06

1431

Напиши свій коментар:


Твоє ім'я: 


Коментар: 




 



  Камо Грядеши, Україно?
„Українське православ’я на повороті”

Джерело: Проект газети „Християнський Голос”, Мюнхен

Помер предстоятель УПЦ (Московського Патріархату) митрополит Володимир. Наша армія відвоювала Слов’янськ та низку інших міст. Залишилися основні два опорні пункти ординців: Луганськ та...

Додано: 22.08.2014 р.


Поразка Московії
Зламати зуби дияволу
Час дурнів


„Думайте, читатйте”

„Камо Грядеши, Україно?”





    Harazd.net     Про harazd.net     Контакт     Форум     HarazdNews     ГараздМузика     Razom.net.pl    
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
 

statystyka
0000564
2385330

3509364
regały magazynowe używane regały paletowe używane montaż regałów skup regałów antresole
© 2002 - 2018 - harazd.net - Перший у Польщі український портал.